«Якби тепер устав Тарас...»

Володимир Самійленко

Якби тепер устав Тарас

Та жив у наш славетний час,

Не швидко вмер би знову,

Коли б побачив, скільки прав

Гурток письменний наш придбав

Своїй країні й слову.

Тепер уже не страшно нам

У зуби впасти ворогам

Та й згинути без бою.

Ми вже зубів не боїмось,

Самі гарненько гриземось –

Найбільше між собою.

Тепер не те вже, що було,

Вже слово рідне ожило,

Не спить уже Вкраїна:

Складають нам тепер пісні

Не тільки кобзарі – ба, ні, –

А кожная дитина.

І наше слово скрізь гуде,

Вже без цензури в друк іде,

Прибравши форми гарні;

Його не нівечать, не гнуть

І часом пильно стережуть…

Щоб не втекло з друкарні.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Шершень». – 1906. – № 8. – С. 6 – 7. Підпис: В. Сивенький. Вірш входив у збірку «Україні». Подається за виданням 1906 р.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 161 – 162.