Розмова

Володимир Самійленко

Він

Я так вас кохаю, як досі ніхто

Нікого не вмів ще кохати.

Вона

Ви мусите краще впевняти, а то

Я зараз вас вижену з хати.

Він

Я так вас люблю, що, як скажете ви,

Я в пекло полізу без слова.

Вона

Це шлях недалекий: коли до Москви,

А то, як коли, до Ростова…

Він

Щоб слово ласкаве почути від вас,

Я кинутись радий у воду.

Вона

Якая ж це жертва в гарячий наш час?

Ви знайдете там прохолоду.

Він

Для вас я злочинцем зроблюсь залюбки

Скажіть, і управськая каса…

Вона

Признаюся вам: на порожні скриньки

Я змалечку зовсім не ласа.

Він

Піти в «Киевлянин» звеліть ви мені,-

І теє для вас я здолаю.

Вона

Для мене могли б ви втонути в багні?

О, вірю вам, вірю й кохаю!..

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Шершень». – 1906. – № 2. – С. 3. Підпис: В. С-ий.

Вірш входив у збірку «Україні». Подається за виданням 1906 р.

«Киевлянин» – газета, виходила в Києві з 1864 по 1919 рік, стояла на позиціях великодержавного шовінізму.

Подається за виданням: Самійленко В. Твори. – К.: Дніпро, 1990 р., с. 159 – 160.