«Він упав, прострелений у груди…»

Герась Соколенко

Він упав, прострелений у груди.

Це з нагана випалив чекіст.

Я ніколи того не забуду,

пам’ятати довго, довго буду,

Як у нього випалив чекіст.

Там, де луг купається в тумані,

Він лежав між квітів у траві.

Багряніла кров на свіжій рані,

І обличчя горде і весняне

Усміхалось в голубій траві.

Він упав, прострелений у груди,

Той, хто нас боротися учив.

Я ніколи того не забуду:

Вічно в серці, в серці жити буде

Той хто нас боротися учив.