Спомин

А. Міцкевич
переклад Михайла Старицького

Марусю! Чи ти ж не забула ті краснії літа,

Коли ми кохались з тобою?

Коли ми не дбали про решту чужого нам світа,

А тільки втішались собою?

Згадай-но: квітницю, розкішно барвінком обвиту,

Де наші скрилялись бажання;

Де тихо струмочок дзюрчав свою думоньку скриту

І ніч окривала кохання;

Де місяць усе на ті перса, розкішні та білі,

Було позирає з-за хмари,

У злото вбирає волосся шовкового хвилі,

У сяйво – красу, твої чари!

Богине! Ти серце тоді поривала глибоко…

Вуста спотикались з вустами,

Зливались зітхання, в очу твоїм гинуло око –

І сльози мішались з сльозами!

Примітки

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. I, К., 1881, стор. 38. Друкується за цим виданням.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 257.