Євангелія

Переклад М. Шашкевича

Св. Матфея глава 5

А взрівши народи, вийшов на гору; а коли сів, приступили до него ученики єго, і отворив уста свої, научав їх і мовив: Блаженні убогії духом, бо тих єсть царство небесное. Блаженні плачущії, бо тії потішатся. Блаженні смирнії, бо тії посядут землю. Блаженні голоднії [і] жаднії правди, бо тії наситятся. Блаженні милостивії, бо тії помилувані будут. Блаженні чистії серцем, бо тії Бога узрят. Блаженні миротворці; бо тії синами божими назвутся. Блаженні вигнані задля правди, бо їх єсть царство небесное. Блаженні, коли з вас станут гнущатися і виганяти і всі злії слова на вас говорити, неправду рекущи задля мене. Радуйтеся і веселітся, бо заплата ваша велика на небесах; бо так вигнали і пророки, що були перед вами. Ви-сьте сілью землі; коли сіль збуяє, чим же ся осолит? на ніщо більше не здасться, лиш щоб була висипана і од людей подоптана.

Ви-сьте світло мира; не може город укритися, стоя верх гори, ані запалена свіч під спід не ставится, але на свічнику, і світит всім, що в хижині. Так най ся світит світло ваше перед людьми, щоб виділи ваші добрії діла і прославляли отця вашого, що на небесах. Не думайте, щоб я прийшов ломити закон і пророки: [я не прийшов ломити,] но сповнити. По правді повідаю вам: нім минеся небо і земля, не минеся одна йота, ні єдна черта не минеся із закона, аж вся будут. Бо кто би зломив един із приказів тих малих і так людей навчит, меньший назвеся в царстві небеснім; а которий доконає і научит, сей великий назвеся в царстві небеснім.

Повідаю бо вам, если збувати у вас не буде правди над книжників і фарисеїв, не війдете до царства небесного. Чули-сте, як ся до старих мовило: не убий; бо кто уб’єт, тот виноват буде перед судом. А я вам повідаю, що кождий, гніваючийся за даремне на брата своєго, винен єсть суду; бо кто скаже братові своему «рака», тот винен перед соньмою; а кто скаже «неуме», годен огня пекельного. Бо коли принесеш твої дари на олтар і тут нагадаєш собі, що брат твій що на тебе має, зістав дар твій перед олтаром, іди, перше помирися з братом твоїм, а тогди прийшовши, принеси дар твій. Годися із соперником твоїм скоро, док-єсь з ним в дорозі, щоб тя соперник не передав судареві, а судар не віддав слузі і в в’язницю не всажен будеш. По правді повідаю тобі: не вийдеш відтам, доки не віддаси послідній гріш.

Чули-сте, як сказано до старих: не чужелож! Я ж вам повідаю, що кождий, який гляне на жену, щоб пожадав єї, вже зчужоложив з нею в серці своїм. Єсли око твоє правое наводит тя на гріх, вийми го і меч від себе: лучче б тобі втратити оден із ставів твоїх, ніж щоб мало бути все тіло твоє мечено в огненное пекло. А если правая твоя рука веде тя на злоє, відсічи ю і меч від себе: лучче ж бо тобі втратити один із ставів твоїх, ніж всьому тілу падати у пекло.

Св. Іоанна глава 4

Коли Іісус порозумів, же дочулися фарисеї, що Іісус більше творит учеників і крестит над Іоанна, а Іісус сам не крестив, но ученики єго, оставив Іюдею і ішов знова в Галилею; а конче єму було іти через Самарію.

І прийшов до міста самарійського на ім’я Сихар, недалеко поселення, що дав Яков Іосифу, синові своему; а був тут колодязь Якововий, а Іісус, утомлений дорогою, сів при колодязі, а було на часі коло шестої години. Прийшла невіста із Самарії почерпати води.

Промовив до неї Іісус: Дай мені пити; а ученики єго пішли до міста, щоб живності купити. Сказала єму невіста самарянинка: «Як же ти, жидовин, просиш у мене, жени самарянинки, пити?» Бо жидове не пристают з самарянинами.

Одповів Іісус і мовив: «Коли-бись знала дар Божий і кто єсть, що до тебе мовит: дай ми пити, ти би у него просила, а дав би тобі живу воду».

Мовила до него невіста: «Господи, ані черпала не маєш, а колодязь глубокий, відки ж маєш живу воду? чи ти більший над отця нашого Якова, що нам дав той колодязь і сам із него пив і сини єго і добиток єго?»

Одповів Іісус і мовив: «Кождий, що сеї води нап’єся, знова пити схоче, а хто питиме воду, що я єму дам, во вік пити не забажає, но вода, що я єму дам. буде в нім жерело води, текущої в живот вічний».

Мовила до него жена: «Господи, дай ми сеї води, що-бим пити не хтіла і сюда по воду не ходила». Мовив до неї Іісус: «Іди. заклич мужа твоего і прийди сюда». Одповіла жена і мовила: «Не маю мужа!»

Одповів Іісус: «Добре мовиш, що мужа не маю; бо п’ять мужів мала-сь і той, що го тепер маєш, не муж тобі, се по правді сказала-сь».

Одповіла жена: «Господи, виджу, що ти пророк. Отці наші на сій горі оддавали Богу поклони, а ви повідаєте, що Єрусалим місце, де Богу кланятися належит».

Мовив ей Іісус: «Жено, іми ми віру, же надходит час. коли ні на сій горі, ні в Єрусалимі отцю ся поклоните: ви ся кланяєте тому, которого не знаєте, ми ся кланяєм тому, которого знаєм, бо спасеніє од Іудеї есть. Но надходит час і нині єсть, коли правдивії поклонники поклонятся отцеві духом і правдою, бо і отец таких глядит, кланяючихся єму. Дух есть Бог і що ся єму кланяют, духом і правдою конче їм кланятися».

Повіла єму жена: «Знаєм, же прийде Мессія, іменуемий Христос: коли той прийде, все нам звістит». Повів єй Іісус: «Сей я, бесідующий з тобою».

І тогди прийшли ученики єго і чудовалися, що бесідував з женою, однакож нікто не рік: о що питаєш або о чім бесідуєш з нею? А жена оставила конов свою і пішла до міста і мовила людем: «Прийдіт і обачте чоловіка, которий ми все уповів, що іно учинилам; чи не той єсть Христос?» Вийшли із міста і ішли до него. А тим часом просили єго ученики і мовили: «Равви, їж!» А він їм відповів: «Маю я поживу їсти, о которій ви несвідомі». А ученики мовили меж собою: «Чи кто приніс єму їсти?»

Мовив до них Іісус: «Моя страва єсть, щобим сотворив волю того, кто мя послав, і щобим довершив діла єго. Чи ж ви не повідаєте, що ще чотири місяці, а жнива прийдут? а я вам повідаю: підведіт очі ваші, гляньте на ниви, споловіли вже до жнива; а жнец бере заплату і збирає плоди на живот вічний, щоб радувався сіющий вкупі і з женцем: о тім бо істинна приповідь, що інший єсть сіющий, а інший жнущий. Я вас послав жати там, де-сте ся не трудили, інши ся трудили, а ви прийшли-сте в їх труд».

І много самарян із міста того увірили в него задля бесіди жени, посвідчающої, же сказав ми все, Що йно учинилам. А коли прийшли до него самаряне, молили єго, щоб пробував у них; і забавив у них два дні, і много знов увірили задля бесіди єго. А до невісти мовили: «не йно задля твоєї бесіди віруєм, бо самі чули-смо і знаєм, же той єсть по правді спаситель міра, Христос». За два дні вийшов звідтам і пустився до Галилеї; бо сам Іісус засвідчав, що пророк не має честі в отечині своїй; а коли прийшов до Галилеї, приймили го галилеяне, видівши вся, що в праздник учинив в Єрусалимі; бо і они зішлися були в той праздник. Прийшов пак Іісус до Кани галилейської, де змінив воду в вино.

І був ніякий царський муж, которого син лежав недужний в Капернаумі. Той, дочувшись, що Іісус прийшов із Іудеї в Галилею, пішов ід нему і молив єго, щоби зступив і підвів сина єго, бо вже мав умерти. А Іісус рік до него: «Коли не видите знаків і чудів, не ймете вірити». Мовив до него царський муж: «Господи, зступи, нім умре дитя моє!» Рік му Ісус: «Іди! син твій живий». І увірив чоловік на слово, що єму рік Іісус, і пішов. А коли вже надходив, вийшли слуги єго на зустріч і звістили єму, мовлячи, же син твій жиє. Звідався у них часа, коли єму легше ся зробило, і повіли єму, що вчера години семої опустила єго жигачка, а отец порозумівши. що Іісус в тот самий час повів єму же твій син живий єсть, увірив сам і весь дім єго. А се знова другое знамя сотворив Іісус, прийшовши із Юдеї до Галилеї.

Примітки

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 128 – 132.