Оселилось дитинство в “Прибужанці”

Л.Лакотій. Миколаївська область

Сотні, тисячі радянських людей простягнули руку допомоги чорнобильцям. І найпершою турботою всіх була турбота про дітей. У десятках районів і областей нашої неосяжної країни щиро, по-батьківському тепло і сердечно прийняли хлопчиків і дівчаток з поліських районів піонерські табори, турбази, табори праці і відпочинку. Такі жадані, такі прекрасні канікули вони проводять змістовно і цікаво.

Одна з піонерських здравниць – табір у Прибужанці Миколаївської області. Спеціально для «Київської правди» репортаж з нього ведуть кореспонденти миколаївської обласної газети «Південна правда».

На збір дружини крокує четвертий загін

У дорозі вони швидко перезнайомилися і подружилися, сто тридцять хлопчиків і дівчаток із п’яти шкіл Прип’яті та шістдесят три – з Поліського району, який першим прийшов на допомогу енергетикам. Тата і мами залишились у Поліссі налагоджувати нормальне життя, а дітвору гостинно прийняла «Прибужанка» – міжколгоспний піонерський табір, що в селі Новопетрівське Новоодеського району. Прийняли на все жарке степове літо.

– В перші дні буквально спасу не було від морозива, тортів, тістечок, цукерок, які принесли, зустрічаючи дітей, місцеві жителі, – розповідав нам начальник табору Анатолій Іванович Леденчук. – Спасибі їм. Нема потреби в солодощах, важливо те, які хороші руки їх дають.

Як тільки стало відомо про приїзд прип’ятських школярів, на спеціальний рахунок Новоодеського відділення Держбанку почали надходити гроші: від господарств, підприємств, організацій, жителів району. Будемо пекти хліб для дітей, вирішили в колгоспі «Заповіт Ілліча», ранні овочі привозять трудівники колгоспу імені Кірова, різноманітні соки – Себінський консервний завод. Приїхали лікарі з Миколаєва, ціла бригада майбутніх кулінарів – учнів Баштанського СПТУ № 9, студентки Миколаївського педагогічного інституту. Дівчата, сказали їм, за штатом так багато вихователів і піонервожатих не належить. Нічого, відповіли, ми безплатно попрацюємо.

Варити юшку дітям допомагає керівник фізкультури табору, студент Миколаївського педагогічного інституту Олексій Четвертак

Дітей привезли двадцять дорослих. Переконавшись, що все у порядку, більша частина поїхала, їх допомога потрібна вдома. Залишились вчителька географії, комуніст Світлана Василівна Козлова, яка стала в піонерському таборі старшою піонервожатою, вчителі Віра Григорівна Ахрименко, Дмитро Дмитрович Синчук і Валентин Петрович Тушинський, комсомолки Любов Шикіна та Анжела Ісаєва. Випало їм, на наш погляд, найскладніше: допомогти дітям пережити перший життєвий урок.

– Саші Аврамчук, секретарю комсомольської організації школи, а нині голові ради загону, Ларисі Ануфріевій – голові ради дружини, Саші Денисову я сьогодні б довірила серйозну, дорослу справу, – поділилась Світлана Василівна Козлова.

А взагалі – це звичайний піонерський табір на березі Південного Бугу, по-справжньому живописному, схожому на тисячі інших у нашій країні, з походами і вогнищами, різноманітними конкурсами і спортивними змаганнями, дискотеками і трудовими десантами, концертами і виставами.

Листи додому

Коли ми зайшли в піонерську, там захоплено грала на піаніно Аня Смеречинська. Їй ніскільки не заважав стукіт більярдних куль, який доносився з актового залу. В бібліотеці ж лежали розкладені на столі книги: хтось із дітей «трудився» у пошуках своєї улюбленої. Як удома…

А назавтра після приїзду влаштували день листа. Синя поштова скринька заповнюється конвертами.

Тут, у таборі на березі Південного Бугу, для дітей зроблено все, щоб відпочили, поздоровішали.

Наймолодшим відпочиваючим у «Прибужанці» теж подобається

Фото Б.Рибакова

Київська правда, 1986 р., 3.06, № 132 (18614).