Такі звичайні незвичайні будні

І.Павловська, спец.кор.«Київської правди»

Розповіді про мужність і героїзм

Наш маршрут лежав на Бородянку, в центральну районну лікарню. У заклад, медикам якого випало на долю зустрічати тимчасово евакуйоване населення Чорнобильського району. Зустрічати… За цим словом постає величезна робота, часом, на межі людських сил. Адже тисячі жителів Чорнобильського району необхідно було практично водночас оглянути, провести дезактивацію, зробити аналіз крові. Миттєво, на місці вирішити, хто потребує госпіталізації, хто просто слів заспокоєння.

Такими були перші дні. Точніше доби. Адже межа між днем і ніччю була ліквідована. Робота велася безперервно.

Віктор Дмитрович Ковальчук, головний лікар Бородянського району, пригадуючи ті перші після аварії на Чорнобильській АЕС дні, розповідає:

– З перебігом часу пам’ять розкладе все, як-то кажуть, по поличках, по-особливому висвітлить якісь окремі події. Нині ж це зробити неможливо. Дні змішалися з ночами, переплутались. З 1 травня у нас створено штаб медичної служби і всі медики району були, можна сказати, в бойовій готовності. Кожен знав, що має робити. Разом з тим передбачити все неможливо. Виникали ситуації, що потребували негайного вирішення. Іноді рахунок йшов на хвилини.

Знаєте, я жодною мірою не хочу перебільшувати, але, якби до аварії хтось спробував визначити обсяг робіт, здійснених лікарями, лаборантами, фельдшерами, медсестрами, водіями санітарної служби, це сприйнялося б як фантастика. І відповідь була б однозначною: люди цього не витримали б.

Ніхто не відмовився, ніхто не залишив свого поста. Траплялося, що від перевтоми ледь не втрачали свідомість. Та, перепочивши, знову приступали до роботи. Всі заслуговують найвищих слів. Навіть важко когось визначити окремо. М.О.Пижик – мій заступник, А.Т.Лук’яненко – головний лікар Бабинецької дільничної лікарні, В.С.Сливинський – головний лікар Тетерівської дільничної лікарні, В.М.Петраков – хірург, Л.М.Шпаковська – терапевт, І.Й.Баранова – головна медсестра районної лікарні, М.В.Патока – завідуючий складом та багато інших. Всіх, на жаль, поіменно не перелічити.

При найнезначнішому відхиленні аналізів від норми, найменшій підозрі на променеві прояви людей госпіталізували. У нашу лікарню, в обласну. Нині переважна більшість їх уже повернулася до роботи.

Враховуючи психологічний стан людей – евакуйованих, жителів нашого району, було вирішено ретельно обстежувати всіх, хто звернеться за допомогою. Навіть, якщо об’єктивні показники свідчили про абсолютне здоров’я людини. Загалом оглянуто 67 тисяч чоловік.

Прийом хворих веде завідуюча терапевтичним відділенням поліклініки Бородянськоі центральної районної лікарні Л.М.Шпаковська

Нам на допомогу було направлено 107 лікарських бригад з усієї України. Консультативну, практичну допомогу надавали також спеціалісти Інституту кардіології, удосконалення лікарів, обласної лікарні. Всі наші потреби – в медикаментах, апаратурі миттєво задовольнялися обласним відділом охорони здоров’я, Міністерством охорони здоров’я УРСР.

На жаль, цього не скажеш про забезпечення машин «швидкої допомоги» запчастинами. У найгарячіші години лікарі вимушені були пішки долати відстані – відмовляли механізми. А запасні частини не завжди вдавалося швидко знайти.

Враховуючи чимале психологічне навантаження, окремі обмеження в перебуванні на свіжому повітрі, дітей шкільного віку вивезли в піонерські табори Криму, Одеси. На оздоровлення відправлено всіх дошкільнят з Чорнобильського району. Всі діти пройшли ретельне медичне обстеження. Відхилень від норм не виявлено.

Життя поступово повертається у свою звичну колію. Людей розміщено, працевлаштовано. Безумовно, навантаження нинішніх буднів бородянських медиків неможливо порівняти з першими днями після аварії на Чорнобильській АЕС. І все ж важко погодитися з Віктором Дмитровичем в тому, що нічого незвичайного в їх звичайних буднях немає.

Минули дні нервового напруження, і всі хронічні захворювання людей, природно, дають себе знати, а кількість жителів району значно зросла. Отож, додалося роботи і лікарям, хоча їх штати істотно різняться від звичайних норм. Втричі більше людей приймає щодня поліклініка. Терапевти, лаборанти кожного ранку виїздять на так звані подвірні огляди.

Що це означає на практиці, ми побачили у селищі Немішаєво. Нині тут, при місцевій дільничній лікарні, трудиться шість лікарських бригад з Одеси. У кожній з них – лікар, фельдшер, лаборант, лаборант-дозиметрист і водій, оскільки всі бригади мають свій санітарний транспорт.

З восьмої години ранку і до пізнього вечора медики в поході. На кожного евакуйованого жителя Чорнобильського району заведено спеціальні медичні картки. Раз на п’ять днів кожен проходить ретельний медичний огляд. Немішаївці обстежуються лікарями щотижня.

Лікарська бригада під час подвірного обходу

Ми приїхали, коли чергова бригада саме збиралася виїздити. Ще раз переглядала медичні картки кардіолог Одеської міської станції «швидкої допомоги» Ніла Сергіївна Волинецька, останні приготування проводили фельдшер-лаборант Світлана Іванівна Іванцова, лаборант-дозиметрист Ірина Борисівна Азеркевич, фельдшер Павло Борисович Гілярович.

Перший будинок. Нині тут, в оселі Лідії Семенівни Раницької, живе сім’я трудівників колгоспу «Дружба» Чорнобильського району. Діти Марії Петрівни Савенок відпочивають в Одесі.

– Добридень, хазяйки. Як здоров’я?

– Доброго ранку. А ви знову до нас? Та все ж добре. Скарг немає. Знову аналіз крові? А може, не треба? Оце тільки-но брали.

– Та п’ять днів минуло вже, Маріє Петрівно. Треба.

– Хіба щось не гаразд?

– Навпаки, все добре, все в нормі. Але краще перевіритися. Шкоди не буде.

Хвилини йдуть на взяття аналізів крові, дозиметричний контроль. І поки лаборанти займаються своєю роботою, розмовляємо з Нілою Сергіївною.

– Що найважче нині в нашій роботі? Мабуть-таки умовити людей. Ви знаєте, це смішно, але їм так набридли вже лікарі, що, трапляється, ховаються від нас пацієнти. Ну, посудіть самі, звичайно люди до медиків звертаються, коли почувають себе недобре. А якщо все гаразд, про нас не згадують. А тут ми весь час до них додому приходимо.

– Що показує обстеження?

– Все в нормі.

З усіх почуттів, мабуть, важче за все перебороти цікавість. Отож і ми вирішили попросити дозиметриста обстежити нас. Прилад зафіксував норму.

Турбота про людину, про її здоров’я. Для нас це поняття давно вже стало невід’ємним від нашого способу життя. І, мабуть-таки, повною мірою осягнути весь величний зміст цих слів можна лише в якихось екстремальних ситуаціях. Так, сталася біда. Аварія на Чорнобильській АЕС вперше віч-на-віч зіткнула нас із страшним ворогом – радіацією. І вся країна кинулася на допомогу. Нині здійснюються численні заходи по дезактивації населених пунктів з тим, щоб люди могли повернутися в свої домівки.

Лаборант Немішаївської дільничної лікарні В.С.Ященко

Але є ще один фронт. І обсяг робіт, здійснених на ньому, неможливо визначити якимись матеріальними показниками. Мова йде про здоров’я людей. І цілодобово медики – на варті.

Поспішають дорогами Бородянського району карети «швидкої допомоги». Ще і ще раз обстежують лікарі евакуйованих з Чорнобильського району жителів. Обстежують, щоб виключити мінімальну можливість захворювання, щоб біда обминула. І номерні знаки на машинах свідчать, що приїхали вони з усіх областей України.

Фото М.Мосенжника

Київська правда, 1986 р., 7.06, № 135 (18617).