Добровольці

В.Мостовий, спецкор «Прапора комунізму». (Чорнобиль – Київ)

Туди, де найважче, люди йдуть не за наказом, за покликом серця

Завдання було гранично чітке: взяти на контроль житлові будинки, приміщення установ і організацій міста Прип’ять. З огляду на складні, а часом і небезпечні умови цієї роботи, пропонувалося до її виконання залучити тільки добровольців.

Коли про це стало відомо в управлінні позавідомчої охорони УВС Київського міськвиконкому, рапортів з проханням включити до складу передового загону виявилося втричі більше, ніж було потрібно. Їх писали комуністи і безпартійні, працівники міліції і цивільні спеціалісти.

Після сформування загону відбулися відкриті партійні збори його тимчасової парторганізації, на яких секретарем комуністи одностайно обрали старшого лейтенанта В.В.Дашка.

Гучних слів про громадянський обов’язок тут ніхто не виголошував. Усім була відома обстановка, в якій доведеться працювати. Виступ кожного диктувався турботою про справу, її успіх.

Уже згодом, коли я був в одній із чорнобильських шкіл, де розмістився загін, згадалися думки і пропозиції, висловлювані на зборах, їх урахували. Це було видно з усього: порядку й охайності, що панували у перетворених на спальні навчальних кабінетах, у підготовці матеріалів та інструментів, організації харчування і відпочинку. Все продумано, за всім відчувається чіткий контроль.

Ця акуратність не тільки приємна. Вона просто необхідна за умов, у яких доводиться працювати людям у Прип’яті. Адже саме чіткість дій, обачність, акуратність – запорука це тільки продуктивної роботи, а й забезпечення здоров’я працюючих.

Екстремальні умови ставили перед кожним жорсткі вимоги: за якнайкоротший час зробити не просто якнайбільше, а й, як кажуть, на ходу освоювати принципово нову, незнайому досі роботу. І тут працівники управління виявили високу відповідальність, чіткість, професійну підготовленість.

Спочатку група спеціалістів на чолі з начальником відділу позавідомчої охорони Мінського райвідділу внутрішніх справ В.В.П’ятницьким провела роботу в одному із житлових будинків нашого міста. Потім передова бригада виїхала у Прип’ять, де перевірила, скільки часу займе монтаж такого ж обсягу в місцевих умовах. Виявилось – удвічі довше. Однак погодитися із цим фактом ніхто не захотів.

Тут-таки, після закінчення партійних зборів, почалося всебічне обговорення «плюсів» і «мінусів», з’ясування незрозумілих питань. Одне слово, забігаючи наперед, зазначу, що вже на другий день роботи у Прип’яті монтаж сигналізації займав удвічі менше часу, ніж на «дослідному» київському і, значить, учетверо менше, ніж на першому місцевому.

– Тут, у Прип’яті, всі ми ще раз пересвідчилися, яка то велика сила – соціалістичне змагання, коли ведеться воно не формально, а має в своїй основі живу творчу ініціативу, – розповідає парторг передового загону В.В.Дашко. – Скажи нам хтось ще тиждень тому в Києві, що зможемо успішно справлятися з такими обсягами роботи, – не повірили б. А таки ж справляємося, ще й кожен думає над тим, як завтра зробити ще більше!

Про хід виконання поставленого завдання йшлося на відкритих партійних зборах. У своїх виступах комуністи і безпартійні відзначали, що успіхи колективу визначаються його єдністю, взаємовиручкою, чіткістю і продуманістю дій. Скажімо, коли одна з груп бригади старшого лейтенанта Рожка виконала завдання, то відразу передала в ефір: «Ми все скінчили. Кому потрібна наша допомога?» І вирушили за першим викликом.

– Над ліквідацією наслідків аварії працюють тисячі людей. Одними з перших стали на бойову вахту працівники органів внутрішніх справ – пожежники, інспектори ДАІ. Тепер настала наша черга, – говорить полковник міліції Д.Д.Чаус. – І я пишаюсь, що мені пощастило стати на чолі таких чудових людей. Без перебільшення можу сказати, що кожен віддає роботі усі свої сили.

– Пам’ятаєте, – звертається до мене Дмитро Дмитрович, – як на минулих, ще київських партзборах ми обговорювали, чим заповнюватимемо вільний від роботи на об’єктах час? Вирішили: проведемо турнір з шахів і шашок. Та життя внесло корективи. Хіба затягнеш когось за шахівниці? Допізна готуються до завтрашньої роботи: готують інструменти, перемотують необхідні матеріали, діляться один з одним досвідом роботи.

Сьогодні на наш центральний пульт у Прип’яті прийшли троє працівників з АЕС. Слова їх вдячності були для нас найвищою нагородою. «Розумієте, – казали вони, – як дізналися про вашу роботу, серце сповнилось вдячністю. Спасибі вам».

Друзі поздоровляють Павла Майорова з днем народження

Звичайно, умови, в яких працюють бійці передового загону, легкими аж ніяк не назвеш. Тим приємніше, що й кожного знаходиться підбадьорливе слово для товариша, бажання розділити його радощі й турботи. Ось і сьогодні не залишилося поза увагою свято електромонтажника П.П.Майорова – його 25-річчя. Друзі тепло привітали Павла Павловича із ювілеєм, вручили йому подарунок.

– Атмосфера, щирості, взаємовиручка, що панують в загоні, усвідомлення важливості виконання завдань – результат чітко організованої виховної роботи в колективі, – говорить начальник політвідділу управління внутрішніх справ Київського міськвиконкому, підполковник міліції Ф.П.Шульженко. – Тільки протягом двох перших днів бійці загону виконали обсяг робіт більший від завдання, яке ставилося перед ними.

Міліціонеру-водію, старшому сержантові М.І.Москальчуку довелося згадати свою армійську спеціальність кухаря. І хлопці йому за це вдячні

Кожен успіх, кожна визначна подія оперативно висвітлюються в «бойових листках», під час політінформацій. Усвідомлення причетності до справи всенародної ваги викликає в серцях людей високі громадянські почуття. Саме ними продиктовані прагнення кращих бійців зв’язати свою долю з партією. Тож не дивно, що у ці дні в партійні організації підрозділів надходять заяви від добровольців про прийом кандидатами у члени партії.

…До пізнього вечора триває підготовка до завтрашньої нелегкої роботи. Добровольці виконують її успішно, як і вона щоденно виковує їх характери.

Фото О.Харламова

Прапор комунізму, 1986 р., 19.06, № 145 (2541).