Мужнім пожежникам Чорнобиля
Микола Черненко
«Захоплені мужністю і стійкістю героїв, які до кінця виконали свій обов’язок…» Такі слова – на одному із сувенірів, що їх передали пожежникам Чорнобиля англійські пожежники.
Щоб вручити пам’ятні знаки, засвідчити свою глибоку повагу до київських пожежників, які сміливо і рішуче заступили з перших хвилин аварії на АЕС шлях вогненній стихії і зуміли приборкати її, до нашого міста прибув президент британської асоціації, яка виступає проти ядерних випробувань К.Макгінлі. Разом з ним для підготовки матеріалів про мужність і героїзм наших пожежників приїхали також журналісти англійських газет «Дейлі стар» і «Дейлі піпл».
К.Макгінлі передає сувеніри київським пожежникам. Фото Петра Вдовича
У Київському міськвиконкомі гості з Англії вчора зустрілись із першим заступником голови виконкому міськради М.В.Лаврухіним. Під час зустрічі вони і передали заступникові начальника управління пожежної охорони УВС Київського облвиконкому В.М.Марункевичу два сувеніри, а також вітальний лист, в якому англійські пожежники високо оцінюють сміливі дії своїх радянських колег по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Один із сувенірів – від пожежників Лондона – пожежникам Прип’яті. А другий, іменний, – пожежники Шотландії передали особисто Леоніду Телятникову. Сьогодні імена його товаришів, які погасили на четвертому енергоблоці полум’я, з почуттям поваги і захоплення називають люди в різних країнах.
Але не тільки про це дізнались англійські гості. Здійснивши поїздку по місту, одержавши вичерпні відповіді на свої численні запитання під час розмови у Київському міськвиконкомі вони, що називається, з перших рук одержали факти, які не зовсім вписувались у їхні уявлення про аварію на АЕС і ситуацію навколо неї. Далекими від правди були публікації багатьох їхніх західних, та й англійських колег, і про Чорнобиль, і про Київ. У цьому, здається, вони самі переконались, побачивши на власні очі, що наше місто живе і трудиться за звичним розкладом, його діловий і спокійний ритм.
– Навіть не уявляв, – говорить редактор газети «Дейлі стар» Б.Хітчен, – наскільки спокійна у Києві обстановка. Де ж тут паніка?! [1] Виявляється, у вас нормально функціонують промислові підприємства, різні організації і міські служби. А кияни, як і жителі будь-якого міста, зайняті своїми буденними справами. Жодного натяку на занепокоєния і тривогу я не помітив. Чого варта, кажу як журналіст, така деталь: на київських пляжах – багато відпочиваючих, люди ходять в кіно і театри… Вдячні за надану можливість побачити все на власні очі, одержати повну і вичерпну інформацію з усіх питань, які нас цікавили. Тепер я знаю: життя у Києві йде нормальним руслом. Постараюсь переконати в цьому і своїх читачів.
Коротке інтерв’ю дав нам президент асоціації К.Макгінлі.
– Спочатку розповім про діяльність нашої асоціації, – говорить він. – Її організували ті, хто став жертвами випробувань ядерних бомб на острові Різдва. Серед них був і я. Було тоді мені 19 років. Вважаю, що такі вибухи, де б вони не проводились, пряма загроза здоров’ю людей. У боротьбі проти такої небезпеки ми й об’єдналися в згадану асоціацію.
Щодо аварії на Чорнобильській АЕС, то вона б могла трапитись в будь-якій країні, де є атомні станції. Людство сьогодні, зрозуміло, не може відмовитись від використання у мирних цілях ядерної енергетики. Вона і надалі розвиватиметься. Це безперечно. Але справа в іншому. Як справедливо відзначив Генеральний секретар вашої партії М.С.Горбачов у своєму виступі по радянському телебаченню, нині ми всі повинні серйозно зайнятись створенням міжнародного режиму безпечного розвитку ядерної енергетики на основі тісного співробітництва всіх держав. Чорнобильська трагедія – урок для всіх. І вчені різних країн повинні об’єднати свої зусилля, щоб подібне більше ніде не повторилося. Гадаю, плідним могло б бути тут і співробітництво британських і радянських спеціалістів.
Аварія, яка трапилась на вашій АЕС, змушує замислитись і над іншим. Що буде з нами, людьми, з нашою планетою, коли, страшно навіть подумати, вибухне ядерна війна. І тут наш обов’язок – спільно діяти, щоб швидше укласти відповідні міжнародні угоди, поставити бар’єр на шляху нарощування ядерних озброєнь. Тільки довір’я і співробітництво у вирішенні цього найважливішого питання сучасності відкривають шлях до миру на землі.
Вечірній Київ, 1986 р., 19.06, № 141 (12756).