Сьогодні працює система…

Бесіду записав В.Заруда

Другий місяць минає з часу аварії на Чорнобильській АЕС. Вже багато зроблено по ліквідації її наслідків, по наданню необхідної медичної допомоги тим, хто постраждав. Ми звернулись до завідуючого відділом Інституту біофізики Міністерства охорони здоров’я СРСР, професора В.С.Кощеєва із запитаннями, на які він люб’язно відповів.

З: Для експлуатації Чорнобильської АЕС вахтовий метод роботи на деякий час став звичним. Нам відомо, що у крупних спеціалістів медицини, зв’язаних з вивченням біологічного впливу іонізуючого випромінювання на здоров’я людей, теж існує вахта. В урядовій комісії по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС працював академік Л.Ільїн, потім професор Ю.Григор’єв. Тепер на вахті ви, Вікторе Семеновичу. Як ви оцінюєте радіаційну обстановку сьогодні?

В: Справді, наступність у розв’язанні проблем радіаційної безпеки в зоні Чорнобильської АЕС, збереженні здоров’я людей надзвичайно важлива. Ніби естафетна паличка, передаються знання ситуації, «досьє» на пацієнтів із зони АЕС, характеристика виконаних робіт. Маючи картину минулого, є змога розробляти правильну стратегію дій на майбутнє і в лікуванні тих, хто одержав дозу опромінення, і в надійному захисті здоров’я тих, хто сьогодні працює над подоланням наслідків аварії.

Зараз радіаційна обстановка в області помітно поліпшується. Багато змін сталося в організації робіт на АЕС, що вимагає перебудови і від нас. Головна з цих змін та, що адміністрація АЕС працює в стаціонарних умовах. І ми активно співробітничаємо з тими, хто працює над подоланням «мозаїки» радіаційної обстановки на території АЕС. Скажімо, на 1 і 2 блоках радіаційна обстановка у допустимих нормах, проте сьогодні ще чимало місць на станції забруднені, і їх треба зробити безпечними для наступних вахт. Святий обов’язок керівників усіх підрозділів, які тут діють, контролювати виконання вимог індивідуального захисту кожним підлеглим, дотримання чітко визначеного режиму поведінки, проведення постійного дозиметричного контролю. Для поліпшення радіаційної обстановки в 30-кілометровій зоні зроблено багато, проте для повного знезараження місцевості немало ще належить і зробити.

З: Які дози іонізуючого опромінювання безпечні для людини, і як це враховується в практиці роботи на АЕС при подоланні наслідків аварії сьогодні?

В: Безпечні межі іонізуючого впливу на організм людини чітко визначені міжнародними і впутрісоюзними нормами. Вони становлять 25 бер (бер – біологічна одиниця іонізуючого опромінювання, еквівалентна рентгену – В.З.). Наше ж завдання створити такі умови, організувати вахту так, щоб учасники ліквідації наслідків аварії одержали якнайменшу дозу.

За нормами безпеки людина, яка одержала за рік 25 рентген, усувається від роботи на атомних станціях на 12 місяців. Навіть у перші два тижні після аварії енергетики і будівельники, що займалися ліквідацією наслідків аварії, одержали до 12 рентген. Це зовсім не шкідливо для життя. В зоні радіації використовуються спеціальні фільтруючі й ізолюючі захисні засоби. Наприклад, органи дихання захищаються респіраторами. Пластикові костюми, в яких працює персонал станції, захищає від іонізуючого випромінювання [1] і практично виключає зараження шкіри.

З: А як реагує людський організм на дозу в 25 рентген?

В: Зараз все робиться, щоб таких доз уникнути. Якщо ж трапиться так, ці люди госпіталізуються, лікарі ведуть за ними постійне спостереження. При цьому використовуються найбільш високоінформативні методи. Для прикладу можна назвати метод хромосомних аберацій, який підтверджує, що при таких дозах поломок хромосом не буває, вони безпечні для організму.

Коли ми ставимо мінімальну межу в опромінюванні людини, ми дбаємо про те, щоб організм міг чинити опір шкідливому впливу й надалі. Особливо, якщо йдеться про спеціалістів атомної енергетики. Через певний час вони зможуть знову повертатися до роботи на АЕС.

З: Наших читачів хвилює можливість збільшення онкологічних захворювань внаслідок підвищення рівня радіації.

В: Я можу лише повторити те, про що вже не раз писалося: підстав для хвилювання немає. Подібні захворювання можливі, як правило, у людей при впливі великих доз радіації (понад 50 рентген). Таких же рівнів на території станції не зафіксовано. Крім того, до згаданих захворювань призводить ураження «важкими» нелітучими ізотопами, викид яких було відвернуто в момент аварії [2].

З: Який, на вашу думку, рівень лікувальної й профілактичної допомоги населенню, евакуйованому з 30-кілометрової зони?

В: Про кількість залучених до цієї роботи лікарів і методи їх роботи писалось також чимало. Медичні заклади діють ефективно. Хотів би відзначити ось що. У час аварії не всі, хто був у тій зоні, мали дозиметри [3]. Тому нам зараз доводиться «вираховувати» їх дози непрямими, побічними методами. Це важливо для визначення лікарської тактики. Спостереження за такими людьми в даний момент дають підстави для сприятливого прогнозу.

Нам важливо попрацювати так, щоб зробити «паспортизацію дозових навантажень». Для цього створено банк даних в ЕОМ по радіаційних навантаженнях на кожного, хто побував і зараз працює в зоні АЕС. Стежимо, щоб усі мали прилади індивідуального контролю, дотримувались профілактичних рекомендацій.

Зараз, крім лікування, медичні кадри зайняті створенням цілої системи, яка б об’єднувала клінічні установи, станції швидкої допомоги, санепідстанції, пункти охорони здоров’я, клінічні лабораторії. Створюється спеціальний колектив, який буде виконувати широке коло науково-практичних завдань лікувального і профілактичного характеру, біохімічних досліджень тощо. На все це направляються добре підготовлені кадри, найсучасніше обладнання.

З: Чи мали радянські медики досвід лікування променевої хвороби?

В: Організм людини зустрічається з іонізуючим випромінюванням протягом усього періоду свого еволюційного розвитку. Природний рівень радіації лише за рахунок космічного випромінювання та радіоактивності землі досить відчутний. А в період НТР з’являються нові фактори, що досить активно впливають на людину, яка вимушена реагувати на ці впливи, компенсуючи їх, пристосовуючись. Життя показує, що людський організм справляється з цим завданням успішно.

Майже 40 років при Міністерстві охорони здоров’я СРСР існує Інститут біофізики. Ведеться систематичне вивчення біохімічного впливу іонізуючого випромінювання. Радіобіологи за цей час нагромадили досвід і ми знаходимось на хорошому рівні. Нас визнають спеціалісти за рубежем, а в деяких справах навіть учаться.

З: Хто в СРСР виробляє рекомендації радіаційного захисту?

В: У нас в країні діє спеціальна служба радіаційної безпеки, яку очолює академік П.Бургасов. Вона стежить за радіоактивністю оточуючого середовища, рівнем опромінення населення, персоналу радіологічних об’єктів, пацієнтів, які проходять рентгенологічні й радіоізотопні дослідження. На основі нагромадженого досвіду комісія по радіаційному захисту при Міністерстві охорони здоров’я СРСР підготувала «Норми радіаційної безпеки», якими ми користуємось. Вони, зокрема, передбачають першочергові завдання на випадок аварійної ситуації на АЕС, які мають забезпечити збереження здоров’я людей: а) припинення викидів в атмосферу і створення щита з екрануючих і поглинаючих нейтрони матеріалів [4]; б) евакуація населення з районів підвищеної радіаційної безпеки; в) контроль за споживанням безпечних продуктів і води. Саме такий підхід використано при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

З: А як краще організувати в цих умовах раціональне харчування?

В: Природно, що якість продуктів харчування перебуває у залежності від стану грунтів, повітря, води. Ретельний дозиметричний контроль показує, що простежується стабільна тенденція до скорочення небезпечного осередку навколо АЕС. Це результат величезної роботи по ліквідації наслідків аварії. Режим харчування в 30-кілометровій зоні чітко визначений і він під постійним контролем. Найбільше уваги потребують населені пункти, що безпосередньо прилягають до цієї зони. Спеціалісти держсаннагляду, агропрому і гідрометеослужби контролюють тут ситуацію, і в разі потреби інформують населення про забруднення зелені, ягід тощо [5]. Профілактичні рекомендації носять конкретний характер, тобто чітко прив’язуються до місцевості. В районах, де радіаційна ситуація зовсім благополучна, теж повинен діяти принцип: мінімум ризику і максимум безпеки для людей, тому вживати можна все – ягоди, фрукти, зелень, тощо. Все це підвищує імунну стійкість організму. Проте чітко дотримуватись рекомендацій про ретельне промивання овочів, зелені, ягід.

Регулярна перевірка водойм навколо станції, рік Прип’яті, Дніпра показала, що рівень радіоактивності нормальний, весь час не виходив за гігієнічні нормативи.

Кілька слів про грунти. В населених пунктах, що прилягають до 30-кілометрової зони, радіаційний фон знизився майже до норми. Проте спеціалісти агропрому правильно вводять деякі обмеження у виконанні польових робіт, утриманні тварин. Рекомендують менше використовувати грунтообробні знаряддя, що здіймають пил у повітря, більше застосовувати у боротьбі з бур’янами гербіциди, герметизувати кабіни тракторів і автомобілів, дбати про захист тіла від пилу і ретельно змивати його після роботи. При виконанні польових робіт доцільно користуватися побутовими респіраторами, які ближчим часом надійдуть в аптеки районів, що межують з 30-кілометровою зоною.

Київська правда, 1986 р., 25.06, № 150 (18632).

[1] Ці костюми рятують тільки від бета-частинок, але не від гама-променів, які тому й звуться проникаючою радіацією, що проникають навіть крізь листи свинцю. Тому тут наш професор підбріхує.

[2] Тут, напевно, мається на увазі плутоній, який поширюється з пилом і викликає рак легенів. Але його викид зовсім не був відвернений.

[3] Не тільки що не всі, а таки ніхто не мав їх, бо дозиметрична інформація була суворо засекречена, і ці прилади були під пильним наглядом секретних відділів (розумій – Комітету державної безпеки).

[4] Під час перших спроб “ліквідації” катастрофи на ЧАЕС “ліквідатори” діяли буквально за цим приписом – намагалися заткнути дірку, через яку витікала радіація, неначе йшлося про якийсь свищ у трубопроводі. Затикання жерла привело до перегріву реактора і нових вибухів 3-5.05.1986 р. Тепер ми знаємо, де вони знайшли таку пораду.

[5] Але про заборону вживати харчі місцевого виробництва не говориться. Тут вам не Білорусія.