…І заграє сонце у вікнах

Ірина Нагребецька

Ми з вами, чорнобильці

Люди, які через неповних два місяці стануть мешканцями нового села, не звичайні новосели, їхні долі зачепила чорнобильська біда. Не зігнутися, вистояти допомагає їм вся країна, чий головний закон ясний і простий: і радість, і біду – навпіл.

Раніше й уявити було важко, що тут, поблизу села Здвижівка, що в Бородянському районі, на колишньому полі розгорнеться таке ударне, таке гаряче будівництво. «Як гриби після дощу, ростуть нові будинки», – говорять місцеві жителі. Так, житлові будинки ростуть не по днях, а по годинах. А будують їх посланці київського робітничого класу. Серед них – трудівники виробничого об’єднання імені С.П.Корольова. Будують швидко, високоякісно, на совість.

Щоп’ятниці, об одинадцятій, тут, під навісом зі свіжообструганих дощок, збирається штаб з будівництва житла, очолюваний генеральним директором виробничого об’єднання імені С.П.Корольова Леонардом Львовичем Никифоровим. У його складі – будівельники, постачальники, керівники громадських організацій об’єднання. Оперативно вирішуються всі життєво необхідні для будівництва питання – завезення будматеріалів, забезпечення необхідними конструкціями, створення для людей необхідних побутових умов, організація соціалістичного змагання між бригадами та багато інших.

Десять садиб доручено збудувати колективу об’єднання. Це значить десять будинків, стільки ж повіток, льохів, парканів. Плануванням садиб займаються заводські проектувальники та працівники зеленого господарства. Кипить робота на перших чотирьох із них. Ось закладає фундамент ланка Ігоря Анатолійовича Курочкіна, а поруч кладку стін ведуть визнані майстри з бригади мулярів Василя Івановича Данильченка. Як у будь-якому змаганні, є свої передовики – рідко хто з мулярів може угнатися за Василем Капітанчуком. Він і вдома, в ремонтно-будівельному цеху об’єднання, – кращий за фахом.

А ці дві садиби – 33-я і 34-а – відрізняються від інших. Будинки з дерева – їх швидко склали столяри бригад Петра Яковича Франчука та Олексія Івановича Головіна.

– Як бачите, за тиждень впоралися, – пояснює виконроб будівництва Микола Дмитрович Хмурак. – Тепер обкладемо будинки цеглою – і все буде готово. Тепло буде в такому житлі взимку.

Будівельникам допомагають представники різних підрозділів об’єднання. Посилають сюди кращих, тих, хто вже трохи знайомий з будівельними спеціальностями [1]. Таких, як інженер технологічного відділу, секретар партійної організації Михайло Федорович Міщенко, працівник науково-дослідного відділу твердих сплавів, комсомолець Іван Терещенко, молодий фрезерувальник цеху нової техніки Юрій Панів. До речі, Юрія товариші вибрали комсоргом тимчасово діючої на будівництві комсомольської групи.

Буквально днює та ночує на будівництві, прагнучи віднайти всі можливості для прискорення ходу робіт, начальник ремонтно-будівельного цеху Михайло Васильович Холод. У нього поряд із виробничими, звичайно, одна з головних – турбота про людей. Нещодавно привезли новий спецодяг – в ньому легше працювати в сухі спекотні дні, встановлено пересувну душову установку. Смачні обіди для тих, хто трудиться на спорудженні житла, готують працівники заводського санаторію-профілакторію «Космос» – все свіже, широкий асортимент страв.

Штаб будівництва випускає бойові листки, щоденно підбиває підсумки соціалістичного змагання. Організувала свій кореспондентський пункт на будівництві і багатотиражна газета об’єднання.

Сьогодні на стіні нового житлового будинку з’явилося яскраве гасло: «Корольовці! Спеціальне завдання по введенню житла виконаємо достроково!» Його називають гаслом дня.

Вечірній Київ, 1986 р., 11.07, № 160 (12775).

[1] Тобто “кращим” серед майстрів вважають того, хто “хоч трохи знайомий з ділом”. А є ж іще середні та гірші. Що вже про них казати!