Бурова біля реактора
Столичні будівельники на ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Серед перших прибули в Чорнобиль після аварії на АЕС спеціалісти одного з управлінь Міністерства транспортного будівництва СРСР. Вони брали участь у прокладанні 136-метрового тунелю, який було споруджено для того, щоб підвести під реактор масивну бетонну плиту. Ваш кореспондент зустрівся з начальником управління В.Плохих, бригадиром слюсарів-монтажників В.Яблуновським і слюсарем Л.Ерьоміним, які недавно повернулися з Чорнобиля.
– Наш колектив працюс на будівництві метро в Москві та в інших містах країни, споруджує Північно-Муйський тунель БАМу, – розповів В.Плохих. – Досвіду нам не позичати. Однак чорнобильське завдання не йшло ні в яке порівняння з іншими. Становище вимагало гранично чітких дій, причому в найстисліші строки.
Вже восьмого травня наша група в Прип’яті налічувала близько 100 чоловік. Жили ми в 30-кілометровій зоні, на базі відпочинку Київської кіностудії імені Довженка. Нам належало швидко пробурити кілька десятків горизонтальних свердловин для подання рідкого азоту.
– Як бригадир і партгрупорг дільниці я поговорив із своїми товаришами, – вступає в розмову В.Яблуновський. – Люди були готові всі сили віддати справі. Київські метробудівці відкопали котлован в 140 метрах від реактора. А ми повинні були змонтувати там два бурових верстати і почати роботи. Шість чоловік першими спустилися в котлован. Крім Єрьоміна і мене, москвич Кузьмін, харків’янин Зимін, сочинці Валієв і Каспарян.
– Оптимальний час перебування на робочих місцях, – додає Л.Єрьомін, – відповідно до припустимих доз радіації становив п’ять годин. Але ми залишалися довше… Змонтували верстати за 14 годин. У звичайних умовах на таку операцію знадобилося б мінімум чотири дні.
– В один з моментів, – згадує Яблуновський, – мені потрібно було, щоб хтось подав інструмент. Озирнувся – поруч якась людина у спецодязі й респіраторі. Попросив того чоловіка, і він одразу допоміг. Потім мене питають: знаєш, кого ти взяв у «підручні»? Тільки тоді й дізнався, що то був міністр транспортного будівництва В.Брежнєв. Типова ситуація для днів, коли велика робота поставила в один бойовий ряд і начальників, і підлеглих!
– Трудовий вклад москвичів був чималим, – каже на закінчення бесіди Плохих. – Наші зусилля не були даремними. В результаті буріння стала ясною гідрогеологічна обстановка в районі реактора. На зміну нам прийшли шахтарі Донецького і Московського басейнів…
Нині всі учасники цієї операції трудяться на спорудженні Тімірязевськоі лінії Московського метро.
Київська правда, 1986 р., 3.09, № 205 (18687).