Де чатують невидимки

Є.Красновський, спец.кор.«Радянської України». Київська – Чернігівська області, борт вертольота

Чотири години з повітряними геологами, які обстежують радіаційну обстановку в районах, прилеглих до Чорнобильської АЕС

Вже у польоті мені сказали: сідати на червоний «ящик», на якому я влаштувався, небажано. Виявилось – це і є один з тих чутливих приладів, які вловлюють сигнали радіоактивних елементів. Прорахунок прикрий. Але у вертольоті було так багато різної апаратури, що одразу й не розберешся.

Машина йшла з швидкістю 150 кілометрів на годину на висоті 170 метрів. І згори було видно все до дрібниць: качки в колгоспних водоймах, чагарники на лісових галявинах. Командир екіпажу Б.А.Тютлін, другий пілот Б.Я.Шишонков і бортмеханік П.А.Пигуля працювали у навушниках, і слів, якими вони обмінювались не було чутно. Але судячи з їхніх жестів, почувались вони вільно. А ще ж недавно, кажуть, командир нізащо не розставався з маскою.

Старший штурман В.М.Кудрявцев влаштувався в кріслі і думав про щось своє. Зате начальник партії О.Ф.Федоткін діяв енергійно і невтомно: настроював апаратуру, перевіряв. Роботу по обстеженню місцевості мали почати пізніше. Та мені хотілось знати: що там, за бортом? І Олександр Федорович, включивши прилади і виглядаючи в ілюмінатор, час від часу знайомив з радіаційною ситуацією. Зелений Мис – дві сотих мілірентгена. Вода Київського водоймища чиста [1]. Небагатослівний спочатку, начальник партії виявився веселою людиною. Він щиро вважає, що взагалі-то в житті вони «влаштувались непогано». Навіть професійних свят, на відміну від інших людей, у них аж три. Вони шукають корисні копалини, а отже День геолога їхне найперше свято. Пошук ведуть з вертольота, і нехай вони ще не налітали 15 тисяч годин, як командир екіпажу, часу в повітрі провели достатньо. Тож хіба вони не мають відношення до авіаторів? А до науки, то й поготів. Більшість членів експедиції – кандидати, а науковий керівник – лауреат Державної премії СРСР Е.Я.Островський, – доктор технічних наук.

Під нами Іванків. В.М.Кудрявцев займає місце бортмеханіка і з допомогою комп’ютера задає потрібний курс. Відтепер вертоліт «прасуватиме» повітря за мережею паралельних маршрутів. Іванків, Дитятки, Черевач, Прибірськ [2]. Розворот на 180 градусів, невелике перпендикулярне зміщення і назад. А аерогаммаспектрометр у цей час фіксуватиме: де, скільки, яких випало радіонуклідів. Пізніше, коли записи розшифрують і виготовлять спеціальну карту, все це буде видно, як на долоні. Та вже і тепер О.Ф.Федоткін каже:

– Порівняно з попереднім обстеженням обстановка помітно поліпшилась. А ряд елементів з коротким періодом розпаду зникли взагалі.

Для спеціалістів об’єднання «Аерогеологія» Міністерства геології СРСР нинішній етап робіт – другий. А перший, влітку, вони здійснили разом з працівниками Інституту атомної енергії імені І.В.Курчатова та Інституту фізики Землі АН СРСР. Дані збирали і з висоти, і на землі. Радіус дій – 110 кілометрів з центром у Прип’яті.

– До нас ситуацію вивчали спеціалісти, у яких були різні методики оцінки явищ, – розповів мені по телефону з Москви Е.Я.Островський. – Ми ж, озброєні найсучаснішими аерогаммаспектрометричними комплексами, мали окинути всю обстановку єдиним поглядом.

Ось так було здійснено спільне комплексне обстеження 12 тисяч квадратних кілометрів навколо АЕС і досить точно виявлено й кількісно оцінено місця розповсюдження радіонуклідів. Про результати доповіли Урядовій комісії. Розповідаючи про виконану роботу, головний інженер експедиції О.А.Урсов згадує, як уміло й холоднокровно діяли в складних ситуаціях старший геофізик О.Ю.Полубабкін, геофізики І.С.Антонюков, Ю.Б.Веденеєв, начальник дільниці В.Ю.Могилевський, керівник групи обробки даних Ф.М.Персиць, авіамеханіки Є.Ф.Бірюков, А.М.Колесников, Г.І.Поярков. Про себе Олександр Андрійович із зрозумілих причин промовчав. І тільки пізніше я дізнався: за активну участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС він одержав подяку від голови Урядової комісії.

Які конкретні результати польотів? І в 30-кілометровій зоні, і за її межами працювали і працюють тисячі людей. Але те, що Держагропром УРСР має нині точні карти, за якими відпрацьовується система ведення сільгоспробіт, безперечно, і заслуга повітряних геологів. А карти ці переконливо доводять: забруднення території нерівномірне і навіть у 30-кілометровій зоні є чисті місця. Звичайно, врожай тут не збирали. Краще пожертвувати продукцією з 24 тисяч гектарів, ніж рискувати здоров’ям людей. Але вже саме знання обстановки вкрай важливе. Є чисті місця, значить не скрізь треба буде проводити дезактивацію. А цей вид робіт особливо складний.

– Повторні обстеження теж зменшують витрати, – розповідає О.А.Урсов. – Адже обстановка з часом змінюється. Істотно знизився рівень радіації, який був у травні. До речі твердження про те, що були повторні викиди з реактора, не мають підстав: показання приладів їх не підтверджують [3]. Крім того, повторні обстеження дають можливість оцінити ефективність методів боротьби з радіацією. Там, де землю переорали, апаратура тепер не фіксує забруднення.

Сьогоднішнє завдання виконано. Вертоліт лягає на зворотній курс. За бортом вже знайомі пейзажі. І ось – Чернігів. На моє прохання повітряні геологи востаннє вмикають прилади. «В обласному центрі – чисто». Згадалася розповідь моїх супутників. Чернігівські церковники проголосили з амвону, що це – справа рук святого Феодосія. Мовляв, його мощі незадовго до чорнобильської аварії перевезли з Ленінграда до Чернігова і він, «сотворивши чудо», врятував місто – зберіг його від забруднення. Що й казати: неабияку винахідливість виявляють слуги божі [4]. Та їм не вдасться когось ввести в оману. Всі ми добре розуміємо: чудес не буває. Добро і зло – в руках людини. Так, це прикро, що нам такою дорогою ціною доводиться приборкувати розлючений атом. Та ми також добре знаємо: його не вдасться приборкати взагалі, якщо вибухне ядерна війна. І кожний на своєму місці робить все, щоб не допустити цього.

Радянська Україна, 1986 р., 21.10, № 241 (19746).

[1] На висоті 170 метрів фіксується тільки гама-випромінення. Яке може бути гама-випромінення від води, якщо вона не є насиченим розчином радіоактивних солей? Радіоактивне забруднення води визначається тільки через відбір проб і перевірку їх на сцинтіляційному лічильнику. В Києві подостатку фізиків, кого хотів здурити кореспондент?

[2] Дивлячись на карту, треба прокласти маршрут Іванків – Прибірськ – Дитятки – Черевач і потім назад.

[3] Ну звичайно, якщо вимірювати гама-випромінювання від Київського водосховища, то ніхто ніяких викидів не помітить. Брехунам віри нема.

[4] Тут ми бачимо суперечливість у ставленні комуняк до православної церкви: якщо дії генералів держбезпеки у сані митрополитів оцінюється комуняками позитивно (див. “Без домыслов и недомолвок” під 23.07.1986 р.), то діяльність майорів держбезпеки у сані попів оцінюється комуняками негативно. Але заради торжества комуністичної ідеї майори держбезпеки зобов’язані й не таке терпіти.

Див. також про цю роботу “Что показал взгляд сверху” під 3.09.1986 р.