Премія на кошти вченого
Петя Ланова. (Агентство Софія Прес)
Одна з премій болгарського вченого, почесного доктора Київського університету перерахована у фонд ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Традиція дарувань існує в Болгарії вже кілька століть. За останні десять років вона набула форми руху, яким керує державно-громадська організація «Фонд 13 століть Болгарії», створена у зв’язку з ювілеєм Болгарської держави. Відповідно до рішення Політбюро ЦК БКП від 1983 року, кошти фонду будуть використовуватися для будівництва важливих об’єктів культурного і духовного призначення і для розвитку культурної діяльності.
Одне з останніх дарувань надійшло від видатного болгарського вченого-мовознавця академіка Володимира Георгієва. Він заповів 40 тисяч левів на створення при Болгарській академії наук спеціального фонду для встановлення премії за кращу наукову працю в галузі мовознавства. За рішенням президії БАН, премія буде носити ім’я вченого і присуджуватиметься щороку, починаючи з нинішнього.
Власну бібліотеку – 25 тисяч томів болгарської, російської, німецької, французької, англійської та італійської спеціальної літератури академік заповів Інституту болгарської мови при БАН. У ній зібрані рідкісні видання, повністю представлені всі етимологічні словники, добірки журналів з ФРН, Австрії, Франції тощо.
Академік Володимир Георгієв – основоположник вивчення індоєвропейських мов у світовій науці. Вїн першим прочитав кріто-мікенські писемні пам’ятники та піктографічне письмо, нанесене на глиняний диск, який був знайдений на острові Кріт поблизу давнього міста Фестос. Цікавими є його роботи, присвячені «етруській загадці», що розвінчують старі гіпотези і доводять індоєвропейське походження етруської мови. Він є одним з небагатьох дослідників життя фракійців та їх мови, а також сучасних мов балканських народів. Незмінною увагою зустрічали слухачі його лекції у більш як 25 університетах світу. Важко знайти підручник з мовознавства, в якому не згадувалося б ім’я Володимира Георгієва.
Ось що розповіла про свого чоловіка Магдаліна Георгієва:
– Життя мого чоловіка було заповнене безперервною роботою, копіткою і виснажливою. Звернувшись до якої-небудь проблеми, він працював по 15 годин на добу доти, поки таємниця переставала бути таємницею. Після цього він почував себе зовсім знесиленим і хворим. Окрім наукової роботи, чоловік віддавав багато сил громадським справам. Протягом кількох років він очолював Болгарський національний комітет славістів, двічі обирався головою Міжнародного комітету славістів. У 1985 році став почесним доктором наук Київського університету.
Незадовго до смерті він був удостоєний премії імені о.Паїсія за збірник «Проблеми болгарської мови». Грошову частину цієї нагороди я вирішила внести у фонд допомоги потерпілим у результаті аварії в Чорнобилі.
В останні місяці життя він хотів переробити і розширити свої статті з питань індоєвропейського мовознавства, але… не встиг завершити справу. Це буде його остання праця у двох томах, яка зараз готується до друку.
Прапор комунізму, 1987 р., 29.04, № 100 (2799)