Газ для Славутича

Ілля Міжень

Вже в третьому кварталі нинішнього року вселяться в нові будинки перші мешканці міста енергетиків-атомників – Славутича. Забезпечить його теплом централізована міська котельня, яка працює на природному газі. А підвести його до міста доручено будівникам магістральних трубопроводів із Головукрнафтогазбуду. Відповідальний за об’єкт – Київське генпідрядне будівельно-монтажне управління № 16 тресту «Укртрубопровідбуд».

Завдання бригаді видає головний зварник управління О.В.Щербинін (у центрі).

– Довжина споруджуваного газопроводу 93 кілометри, – розповідає начальник штабу будівництва газової магістралі Вілен Наумович Кирнос. – Пролягає він переважно через низовинну, обводнену та заболочену місцевість. Тому, щоб запобігти спливанню нитки газопроводу, її вагу доводиться збільшувати тисячами армабетонних тягарів. Доведеться вирішити чимало й інших складних завдань. Головне – до початку весняних відлиг пройти восьмикілометрову дільницю, яка перетинає Замглайські торф’яні болота, практично непрохідні літньої пори, і будь-що здати об’єкт в експлуатацію у визначені строки.

До слів начальника штабу будівництва можна додати, що строки ці майже удвічі менші, ніж передбачено нормативами.

Ускладнилося завдання й тим, що через різні причини перші вагони з трубами прийшли лише в середині лютого. Втім, чекали їх не склавши руки: на об’єкт стягли необхідну техніку, розгорнули трубозварювальну базу для зварювання триланкових секцій, які пізніше на трасі з’єднаються в одну нитку. До роботи взялися зварювально-монтажні бригади С.І.Сидора і В.Л.Ступака.

Готують черговий стик зварники Олександр Кодаков і Григорій Посолій.

– Справа ця для нас нова, – каже начальник дільниці О.С.Шмигло. – Маю на увазі, звичайно, зварювальні роботи. Адже до останнього часу основою управління були ізоляційно-укладні колони, а зварювали нам субпідрядники із спеціалізованих зварювально-монтажних управлінь. Але з переходом на нові методи господарювання організацію праці довелося переглянути.

Дійшли висновку, що максимальну ефективність, а отже, і прибуток може забезпечити тільки комплекс. Кістяк колективу вперше створеної зварювально-монтажної дільниці склали досвідчені спеціалісти Григорій Посолій, Микола Опімах, Вячеслав Звягінцев, Микола Гнатюк. Решта – молодь, яка недавно одержала дипломи зварників, але з великим бажанням оволодіває секретами непростої професії. Багато допомагає їй у цьому нещодавно запрошений головний зварник управління О.В.Щербинін.

Через кілька днів, коли було зроблено запас секцій, на трасу на чолі зі своїм бригадиром В.Л.Ступаком пішли ті самі досвідчені зварники, про яких говорив начальник дільниці. Перед ними стояла найскладніша і найвідповідальніша робота. І тут черговий сюрприз підготувала погода – несподівана лютнева відлига. Болота оповив густий теплий туман, який буквально на очах поглинав сніг. Втім, і це не захопило зненацька. Ще в січневі морози задовго до надходження труб, в коридор траси, що проходить через болота, вийшли важкі бульдозери. Вони міцно прогладили крижану подушку, ущільнили її. І вона витримала не тільки лютневу відлигу, а й майже весь березень, доки роботи по переходу через болота не було повністю завершено.

Водій трубовоза Сергій Чуйко.

– Перший успіх дався нелегко, з великою напругою, – каже В.Н.Кирнос. – Адже найменше зволікання – і довелося б укладати десятки кілометрів лежневих доріг, витратити для цього тисячі кубометрів лісу, під загрозою зриву могли виявитися самі строки введення газопроводу. Відрадно, що з великим розумінням ставляться до потреб будівельників ті, від кого значною мірою залежить їхня успішна робота. У першу чергу хотілося б сказати про наших проектувальників – О.Л.Труніліна та В.І.Соловйова. Вони обидва з Києва, з Всесоюзного науково-дослідного і проектного інституту по транспорту природного газу, а на трасі здійснюють авторський нагляд. Так, наприклад, коли не було можливості оперативно постачати на об’єкт бетонні тягарі, спеціалісти за найкоротший строк зробили необхідні розрахунки, запропонували варіанти заміни.

Сьогодні роботи на трасі тривають. Є всі підстави вважати, що з почесним та відповідальним завданням будівельники справляться успішно.

Вечірній Київ, 1987 р., 3.04, № 78 (12993).

Цікаво, що один і той самий автор – І.Міжень в один і той самий день – 3.04.1987 р. – написав дві статті на одну і ту саму тему – газопровід для Слалвутича. Але якщо з однієї статті видно, що цей газопровід будується погано, то з іншої видно, що він будується якнайкраще. От і спробуйте вивести з такого «джерела» уявлення про істинний стан справ! Прецінь ми мусимо розуміти: все, що публікується в совєтських газетах, покликано не інформувати читачів, а дезінформувати наших ворогів.