Справоздання губерніяльного комісара від 24 жовтня 1919
місто Кам’янець на Поділлю
Доклад про становище в губернії
У всіх повітах організовано адміністративний апарат, а до повітів Балтського і Ольгопільського саме від’їхали повітові комісари. Волосні та сельські комісари частино лишилися давні, частино встановлено нових, де сього була потреба, одначе не всюди іде їх робота як слід з огляду на недостачу потрібних фондів, а ще більше відповідних людей, котрі уміли би серед нинішнього розбурханого і здезорганізованого населення втримати лад і провадити життя в нормальне русло на користь нашої республіки. Відношення населення до теперішньої влади в повіті Брацлавськім, Могилівськім, Новоушицькім, Літинськім, і Гайсинськім прихильне, а інших повітах байдуже, або вижидаюче.
Справа організації народної міліції поступає жваво наперед. Се головно залежить від спосібності і енергії повітового комісара. В кожному разі є надія, що при більшій увазі повітового комісара склад міліції буде чим раз добірніший і вільніший від елементів, які до сьої служби не надаються, а тільки з огляду на відсутність відповідних людей вони ще ту службу повнять. Про се, щоби народна міліція вже зараз стояла на висоті своєї задачі трудно і говорити, наколи зважиться серед яких недостач вона тепер складається. Ту накопичені гори всяких так під виглядом матеріялу людського як і по причині недостачі озброєння, одягу, обуви і т[ак] д[алі], а головно по причині низької платні, яку б належало бодай в двоє міліціонерам підвищити. Свої бажання до скорої організації народної міліції, яку уважаю за преважну для нашої республіки, подавав я Міністерству внутрішніх справ у своїм звіті з дня 15 жовтня № 3494 і ще раз прошу о полагодження їх після мого проекту.
Справа організації самоохорони по селам не поступає наперед. Щоби її рушити з мертвої точки, належало би зачати від заснування тов[ариства] «Січей», придбати відповідних інструкторів і т[ак] д[алі] вишукання прогожиш у кожному до сього комендантів, котрі не тільки щоби хотіли, але і уміли тою організацією самоохороною орудувати. На разі сього всього брак так само і правильника для сих організацій, який повинен безумовно для цілої нашої території бути однаковим і поширеним по всіх селах. Згаданий правильник повинно Міністерство якнайскорше видати. Довірочно організовані самоохорони не по певному означеному планові уважаю за невідповідні, а навіть шкідливі до встановлення твердої влади і після мої думки, які вже раз висловлював я, а нині ще підчеркую: організацію самоохорони по селах уважаю за шкідливу. Натомість належало би по більших селах і волостях поустановляти «Коші республіканської охорони», зложені з старших військових людей, до сього відповідно підготовлених і вишколених. По причині, що не всюди народні міліції є відповідно зорганізовані, а так само і «Коші республіканської охорони», трапляються по повітах досить часто вбивства, грабунки і др[уге] (пов[іти] Могилівський, Кам’янець-Подільський, Проскурівський), тільки один Летичівський повітовий комісар є вдоволений зі складу народної міліції, а особливо з праці начальника повітової міліції Митрофана Боніфатієвича Гоєцького.
Мобілізація зі сторони повітових комісарів провадиться енергійно і вони докладають всіх своїх сил, щоби вона вийшла якнайліпше. Однак тій праці досить часто стають напоперек військові повітові коменданти, котрі своєю пасивністю, або неспосібністю спричинюють, що уже зібрана мужва розходиться домів з браку приміщення, харчів, нагляду і т[ак] д[алі] (Летичів, Кам’янець). Мобілізація пройшла гарно в Новій Ушиці, Літині. Дезертири є, против котрих міри уже повітові комісари прийняли при допомозі народної міліції, війська, волосних і громадських комісарів. Щоби мобілізація дала корисні успіхи, треба передовсім подбати, щоби змобілізованих негайно відправляти до місця призначення, про приміщення, харч, одіння і обув’я. Відставляти змобілізованих треба під сильним конвоєм, щоби вони не розходились по домах. Взагалі повинно бути все приготовано, щоби їх негайно можна було примістити у частини. Кромі цього належало би від змобілізованих відобрати на місці військову присягу і поучити їх про карні насідки дезерції. До кожного відділу змобілізованих належало би промовити, зазначаючи положення хвилі, потребу оборони батьківщини, вагу присяги і т[ак] д[алі]. Потім проти кожного дезертира належало би для приміру поступити зі свою строгістю закону, так само і проти тих осіб цивільних і військових, котрі надуживають свого становиська урядового і увільняють від військової служби здібних до неї людей.
Антидержавна робота ведеться головно большовиками і денікінцями. Найбільше большовицького руху помітно в повіті Могилівськім, де полишилися місцями большовицькі комітети, які сходяться тайно, допускаються різних злочинів, сіють недовір’я до влади і т[ак] д[алі]. Інші повіти не є цілком вільні ще від большовицького елементу, однак помалу їх від сього прочищується, а винуватців віддається під суд. Денікінські агітатори шиють вісті про блага приходу військ денікінських, що з ними з’явиться всякого рода крам, мануфактура, сіль, нафта, шкіра і т[ак] д[алі], та що за все вони платять золотими грішми. В Вінниці знову є білогвардійська польська організація, яка ще не зовсім себе виявила, проявляє якусь діяльність. Після моєї гадки, щоби здавити шкідливість для держави рух, належить вживати не тільки репресійних средств і агітацій, але треба населенню дати щось реального, чого воно найбільше потрібує, пр[иміром] нафти, солі, сірників, шкіри, приладів господарчих і др[угого] щоби відчуло, що уряд про нього піклується. Як довго перший голод населення на продукту щоденної конечної його потреба не буде заспокоєний, то всякі агітатори мають дуже легку задачу, вказуючи то сього то другого нашого ворога, котрий з приходом своїм все потрібне йому принесе. Тому конечним являється як найборше роздобути і кинути на села сіль, нафту, шкіру і т[ак] д[алі]. Тоді селянин буде видіти, що за гроші, які по більшій части лежать накоплені у нього в скрині, може за них щось купити. Гріш піде в рух, піднесеться на вартості, на цім знову тільки держава і її населення скористає.
На разі межинаціонального тертя, яке виступало би яскраво на вні нема, однак в дійсності поляки нам не симпатизують; знані випадки депутацій бувших поміщиків до правительства польського в Варшаві, щоби їх силою збройною взяло під свою охорону, а помітно що і кам’янецькі поляки чекають приходу польського війська, на привіт якого з причини неправдивої поголоски перед пару днями навіть поза міст виходили. Жиди в більшій части нам ворожі. Вони не можуть забути погромів і чекають тільки хвилі, щоби помститися. Гадаю, що як довго наша державність ще не вирішена, так довго одних і других треба мати на оці, саме собою розуміється, не вживаючи непотрібного терору.
Інформація населення, помимо що в більшій части зорганізовано волосних інструкторів-інформаторів, стоїть зле. Сему на перешкоді стоять різні причини, недостача відповідних людей, лиха комунікація, через брак лучби не тільки межи селами, волостю і повіту, але навіть центральними владами, відсутність селян у селі, тому що працювали в полі, недостача паперу і т[ак] д[алі]. Належало би передовсім в цілі зарадження частю сему лихові належито управильнити почтовий і телеграфічний рух, що дуже злекшало би зносини. Рівно ж уважаю за дуже потрібне видавати популярний політично-просвітний тижневик для селян, по ціні можливо найнижчій, де були би поміщені кромі політичних статей, історичні, наукові, по сільському господарстві, економічні і т[ак] д[алі]. Тижневик цей належало би масово поширювати і він при добрій редакції міг би віддати неоціненні услуги, тому що селянин на читання щоденника не має часу, ані охоти платити за нього такі гроші.
Санітарні відносини злі, пошестні недуги, тиф а навіть холера поширюються. Відсутність шпиталів і ліків, тому що большовики майже всі шпиталі пограбили, а ліки вивезли. Признані кредити Міністерством здоровля і опікування повинні хоч в часті запобігти лихові. Рівно ж належить доконче примусити власників домів під строгою відвічальністю до вибудовання виходків, зливів на нечистоту, смітників і т[ак] д[алі], а то належить перевести негайно у містах, де живе більше на замкненім просторі жителів. Справді ці урядження є доконче потрібні до поправи санітарних відносин і як довго по містах відходи людські і всяку нечистоту буде виливатися по улицям, так довго трудно і думати про поправу санітарних відносин і висушення джерел пошесті. Ветеринарної опіки нема майже жодної, а на коні кинулася короста. Через установлення державних ветеринарів по повітам і доставу відповідних ліків далобися хоч в часті се лихо направити.
Діяльність земельний управ в тих місяцях де її налагоджено, зводиться майже виключно до збірки і молотьби хліба. Відсутність потрібних мап, статистичних дат, вишколених землемірів і др[угого], се все не дає як слід розвинути діяльності тих управ в напрямку нарізки землі. Бажання селян в земельній справі мати за собою папір, що нарізка є його власна, менше важною для них є справа чи земля перейде на його власність за чи без заплати, з тим застереженням, що державі охоче заплатять, але не поміщикові. Чи вказаним є вже зараз приступати до нарізки землі, дуже сумніваюся. До сього треба мати великий і добре вишколений апарат і відносини у державі мусять бути сталі і упорядковані, щоби мати спромогу екзекуції. Рушивши нарізку землі, порушиться заразом різні спори сусідніх громад і громадян межи собою, розбурхається ще більше село, а не виключене, що козаки фронт залишать, щоби їх при поділі не скривдили. З тим належить стриматися до закінчення війни, а що найменше до вирішення нашої державності.
Продовольчі органи не всюди ще впорядковані. Урожай і збірка хліба гарна, але населення в різних сторонах різно складає хліб в натурі, в кожнім разі не дає цього державі, до чого зобов’язане. Справа з допомогою сім’ям призваних до народного війська ще не наладжена. Маю однак повну надію, що по розсилці відповідних інструкцій Міністерством внутрішніх справ Департамент загальний з дня 19 вересня 1919 р[оку] № 175-876 і по обзнакомленню з ними підчинених органів, справа ця буде уладжена. До пильнування скорого введення в життя тих постанов окремо взиваю повіткомісарів.
Культурно-просвітних організацій не багато і ті не об’являють, як належить, своєї діяльності. По селах недостача таких організацій. Школи по більшій части не чинні. Учительство платні уже по пару місяців не дістає. Будинки в значній части понищені, уладження шкільне поруйновані, а бібліотеки розслаблені. Належить конечно подбати про віднову шкіл, обсаду їх учителями (-льками) і навчання молоді шкільної, тому що пропадає наш капітал – молодь, на якому тільки може сильно опертися будова нашої держави.
Загально зауважується недостача дрібних грошей, що потягає за собою збільшення дорожнечі. Різноманітність знаків грошевих і різна їх високість дають широке поле до надужить при здачі грошей. Дуже широко ведеться спекуляція грошева, продаж і купівля корон, рублів, леїв і т[ак] д[алі], що дуже лихо відбивається на нашій валюті. Проти сього належало би видати якнайостріші розпорядки.
Дороги, мости і т[ак] д[алі] понищені, належало би конечно приступити до їх поправки. Повітові комісари, або їх заступники, об’їздять свої повіти і на місці усувають помічене зло. Я і мій заступник об’їхали вже всі звільнені повіти, крім Балтського і Ольгопільського, де в короткім часі по можності виїжджаєм. Для докладнішого перегляду і інформації про відносини на місцях долучаю тут доклади і листування повітових комісарів: Кам’янецького, Проскурівського, Літинського, Новоушицького, Могилівського, Ямпільського, Гайсинського і Брацлавського, о зворот котрих своєчасно прошу.
Губкомісар Поділля Пащенко
Оригінал Міністру внутрішніх справ, машинопис
ЦДАВО України Ф. 1092. – Оп. 2. – Спр. 71. – Арк. 273-276.