58. Витяг з відомостей, представлених в Сенат при рапорті генерал-майора І.Хорвата від 1 грудня 1754 року про національний склад військових та інших новоприбулих поселян у полках Нової Сербії
Пивовар А.В.
| КАКИХ НАЦЕЙ | ГУСАРСКИЙ ПОЛК | ПАНДУРСКИЙ ПОЛК | ВСЕГО ВНОВЬ ВЫШЕДШИХ | ||||
| м. п. | ж. п. | м. п. | ж. п. | м. п. | ж. п. | вместе | |
| сербской | 202 | 152 | 107 | 202 | 309 | 354 | 663 |
| македонской | 81 | 60 | 42 | 106 | 123 | 166 | 289 |
| болгарской | 36 | 23 | 13 | 47 | 49 | 70 | 119 |
| польской, мунтянской, арнаутской | 1442 | 1124 | 661 | 1321 | 2103 | 2445 | 4548 |
| из выхрещенных католического и лютеранского исповедования, вышовших из Цесарии | 26 | 12 | 5 | 18 | 31 | 30 | 61 |
| Итого | 1787 | 1371 | 828 | 1694 | 2615 | 3065 | 5680 |
РДАДА, ф. 248, оп. 39, спр. 2815, арк. 750 – 752.
Примітка:
У представлених відомостях звертає на себе увагу значна диспропорція між чоловічим і жіночим населенням у Пандурському полку. Повністю відсутня згадка про малоросіян. Враховуючи існуючі заборони, ця категорія поселян очевидно схована за назвою "польской нацеи", показаної разом з мунтянами і арнаутами.
Зазначимо, що ще в донесенні від 2 травня 1754 року І.Глєбов повідомляв Сенат про небажання задніпрських жителів покидати свої поселення, у зв’язку з чим вони "упрямством изыскивают разные случаи, паки в здешних местах остаться, … по хуторам и по пасекам целыми селенями и не одними семьями жительство имеют, а иные из слободы в слободу переходят" (РДАДА, ф. 248, оп. 39, спр. 2888/405, арк. 68). Всього, за доданими при рапорті відомостями, весною 1754 року у задніпрських поселеннях Полтавському полку продовжували проживати з числа "старожилих", які мали перейти "в казацкое Новой Сербии поселение" у Орлянській сотні – 24 сім’ї, у Переволочанській – 81, у Келебердянській – 287. У Миргородському полку, відповідно, в поселеннях Потоцької сотні – 164 сім’ї, Кременчуцької – 171, Власівської – 198, Крилівської – 251. Разом – 1176 сімей (там же, спр. 2888/405, арк. 2 зв.), або 41,5 % від кількості, зазначеної у попередній, лютневій, відомості (див. док. 56). Не дивлячись на залучення військових команд для переселення, перехід переважної більшості з цих жителів у новопоселені слободи відбувся, очевидно, вже восени, після завершення збору урожаю (див. док. 83).
За відомостями від 11 серпня 1754 року, серед вихідців, поселених І.Хорватом, згадуються всього 1155 військовослужбовців (Сенатський архів, т. ІХ, с. 279). За рапортом від 10 квітня 1755 року у зв’язку із першими скаргами на зловживання при залученні іноземних виходців, той же Хорват повідомляв, що в Новій Сербії нараховується дійсних військовослужбовців всіх чинів 1411, їх дітей чоловічої статі – 828, жителів жіночої статі – 1694, разом – 3963 особи. З відомостей, отриманих від І.Глєбова, в цей же час у Новій Сербії було 1520 військовослужбовців, їхніх дітей чоловічої статі – 395 та новоприбулих – 150, всього, без жіночої статі, – 2065 чол., з яких безпосередньо гусар – 600, пандур – 200, разом – 800 чол. (там же, т. ІХ, с. 348).
Опубліковано: Пивовар А.В. Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVІІІ століття. – К. : Академперіодика, 2003 р., c. 240.