Скотарство

Ольговський С.Я.

Про велику роль скотарства в господарстві північно-причорноморських колоній свідчить чисельний остеологічний матеріал. Велика рогата худоба використовувалась як тяглова сила, давала м’ясомолочні продукти, шкіру для виготовлення одягу, взуття, військового спорядження. Дрібна рогата худоба, крім того, давала вовну. В Ольвії і на Боспорі, за остеологічними рештками, перевага віддавалась дрібній рогатій худобі, друге місце посідала велика рогата худоба, на третьому місці був кінь, а на останньому — свині.

В багатьох будинках були спеціальні приміщення для утримання худоби. Вони мають кам’яні перегородки, вимостки з невеликим ухилом і стоком, кам’яні ясла. Як правило, такі приміщення опалювались, їх кількість в будинку залежала від кількості худоби. Іноді в стійлі могло стояти 2–3 корови або декілька овець. Такі приміщення виявлені в Ілураті, на поселенні біля села Семенівка.

Існувало два способи утримання дрібної рогатої худоби: відгінний і стійловий або присадибний. Вірогідно, для загону худоби використовувались круглі кам’яні загорожі, розташовані серед гір і пагорбів, далеко від поселень, що часто зустрічаються на Боспорі. Відгінний спосіб випасу овець застосовувався і у Нижньому Побужжі, особливо це стосується калліпідського населення. На поселенні Аджигол-1 мешкало постійне населення, яке займалось скотарством, про що свідчить потужний культурний шар, насичений великою кількістю кісток свійських тварин. У той же час, навколо Аджигольської балки виявлено не меньше десяти невеликих тимчасових стоянок пастухів.

Про наявність птахівництва свідчать знахідки у приміщеннях і сміттєвих звалищах пташиних кісток, а в похованнях — яєчної шкарлупи.