Рибальство та полювання
Ольговський С.Я.
Вивіз риби, після експорту хліба, був найважливішою із статей торгівлі північно-причорноморських колоній, про це повідомляють античні автори. Наприклад, Полібій пише, що предметом розкошу вважалась понтійська солона риба і діжка такої риби коштувала тридцять драхм. Геродот писав про відлов осетрів, яких багато водилось в Борисфені. Страбон повідомляє про великі рибні багатства в Керченській протоці і називає риболовецькі пункти на узбережжі Меотіди. В Херсонесі існував навіть спеціальний ринок де продавалась риба та рибні соуси.
При розкопках знаходять цистерни і піфоси з кістками риби, які дозволяють говорити про відлов осетрових, дельфінів, скумбрії, ставриди, судака, сома, камбали, окуня, анчоуса та інших видів риби. Звичайними є і знахідки знарядь для лову риби. В Херсонесі у 1895 р. в одному приміщенні було знайдено 50 глиняних грузил і 150 бронзових гачків, які, ймовірно, були підвішені до одного шнура — перемета, таку снасть використовували для лову осетрів. А в Фанагорії у приміщенні IV ст. до н.е. було знайдено дві купки грузил, всього 103 екземпляри, ймовірно від складеної рибальської сітки. В Семенівці знайдено велику кількість залізних та бронзових гачків довжиною від 2 до 10 см, дерев’яні і пробкові поплавки, глиняні та кам’яні грузила різної форми. Звичайні знахідки гачків та грузил на Березані, в Ольвії, поселеннях ольвійської хори.
Важливим свідченням великого обсягу рибозасольного виробництва є спеціальні цистерни, яких в Херсонесі виявлено 90, в Тірітаці — 59, в Мирмекії — 8, в Горгіпії — 2. Один комплекс з Тірітаки складався з 16 цистерн, розташованих по чотири в ряд, їх ємність становила по 204 м3, тобто можна було засолити 1600 центнерів риби, а за рік — більше 12 тон риби.
Техніка спорудження цистерн досить одноманітна. Стіни викопаного в землі котловану обкладались кам’яними плитами, дно застилалось кам’яним бутом. Всередині робились перегородки з поставлених на ребро плит, потім все покривалось кількома шарами вапнякового розчину з домішками піску та товченої кераміки.
Основним знаряддям промислового лову риби були неводи різних видів і розмірів. В матеріалах розкопок часто трапляються спеціальні голки для в’язання сітей. У Фанагорії встановлено сліди згорілої сіті.
До неводів підвішувались грузила. Їх робили з каменю, вони мали коржеподібну форму з одним або двома отворами збоку. Використовували також глину. Глиняні грузила мали здебільшого пірамідальну форму з усіченою вершиною і отвором. Іноді використовувались уламки амфорних стінок, на яких робили бокові пази для мотузки і центральний отвір.
Рибу ловили також вудками з бронзовими або залізними гачками довжиною від 2 до 9 см. Були і подвійні гачки для лову великої риби. Користувались також острогами.
Для консервації риби потрібно було багато солі, нестачі якої понтійські греки не відчували. Геродот писав про велику кількість солі, яка сама собою осідає в гирлі Дніпра у великій кількості. Звичайно, значне підняття рівня моря не дає змоги спостерігати це явище в наш час, але й досі на Кінбурнському півострові є соляні озера, в яких місцеві мешканці видобувають чудову крупнокристалічну сіль. В районі Херсонеса також існувало близько десяти солончакових озер, з яких за рік добувалось до 2 тис. тон солі. Звичайно, ця сіль задовольняла не лише внутрішні потреби держави, а й вивозилась за її межі.
В античний час полювання відігравало лише допоміжну роль, але остеологічний матеріал свідчить, що в містах м’ясо диких тварин вживалось частіше ніж на сільських поселеннях. Взагалі полювання не відігравало важливої ролі в економіці північно-причорноморських колоній. Особливо це стосується Боспору. В ряді міст (Німфей, Ілурат, Кімерік) кістки диких тварин зовсім не зустрічаються. В Ольвії дикі тварини становлять 4,7% в доримський час і 6,5% в римський. Рідко зустрічаються кістки хутряних тварин.
За свідченням античних авторів, однією із статей експорту із Північного Причорномор’я були мед і віск, що дає підстави говорити про ще один з промислів — бджільництво.