Землеробство

Ольговський С.Я.

Основою економіки за античності було землеробство, яким займалася більшість населення. У Північному Причорномор’ї греки використовували звичні для них агроприйоми і знаряддя праці. Здавна в Греції існувала двопільна система і в Херсонесі також земельні ділянки поділені на дві рівні частини, одна з яких лишалась під паром. В гірських умовах Криму клери влаштовувались на штучних терасах, укріплених підпірними стінами. Земля попередньо удобрювалась і при необхідності зрошувалась. Біля с. Айвазовське в Криму відкрито штучний зрошувальний канал. Орали землю дерев’яним оралом із залізним наральником. Зображення такого орала є на пантікапейській монеті, а знахідки наральників відомі на багатьох сільських поселеннях. Вони виготовлялись із залізних брусків довжиною від 24 до 36 см. Знизу наральник розширюється у вигляді лопатки з гострими краями, а зверху звужується у вигляді шипа для прикріплення до дерев’яної основи. Такі наральники лише розрихлюють ґрунт, але в Греції відомі наральники, які перегортають пласт. Грудки землі розбивали мотиками та колотушками. Двобічна мотика знайдена на Березані, а мотика з поселення Панське-I мала одне широке лезо і довгу втулку. З Горгіпії походить мотика із трикутним лезом і важким обухом. Для збору врожаю користувались серпами і косами різноманітної форми. Такого серпа знайдено в одному з ранніх поховань Марицинського могильника неподалік від Ольвії.

Основними зерновими культурами були пшениця, ячмінь, просо, які були традиційні для Північного Причорномор’я. Мабуть із Греції переселенці завезли гречку, яку вирощували в Херсонесі і на Нижньому Дону, а також полбу, відбитки зерен якої на кераміці виявлені на Боспорі. Жито, яке вважалось бур’яном, почали культивувати як самостійну культуру лише в перші століття нашої ери.

Є свідчення античних авторів, що колоністи сіяли озимину. Зокрема Феофраст писав, що ярова пшениця з понтійських колоній відрізняється твердістю, а озимина — м’яка і легка. А Пліній сповіщає, що пшениця з Галії і Херсонеса м’яка і легка. Це підтверджується і знахідками злаків на поселеннях. Ячмінь також вирощували дворядний і багаторядний. Його зображення бачимо на пантикапейських монетах.

Сільськогосподарські знаряддя праці: 1 — зображення плуга на пантікапейській монеті; 2, 4 — леміш плугу з поселення поблизу с. Семенівка і його реконструкція; 3, 5 — мотики; 6 — сокира; 7, 8 — ножі виноградарів; 9–11 — серпи; 12, 13 — коси; 14 — зображення ножа виноградаря на надгробку Дулія

Роль зернового виробництва найкраще засвідчена писемними джерелами для Боспору. Зокрема Демосфен повідомляє, що при Левконі з Боспору щороку вивозилось 400 тис. медимів хліба (близько 16 700 т). За Страбоном експорт хліба в Афіни іноді досягав 2100 тис. медимів (близько 87 500 т). Згадаймо, що пошук земель, придатних для вирощення хліба, був однією з причин колонізаційного процесу.

Цінним джерелом для вивчення приміського господарства є клери Хенсонеса. На Гераклейському півострові було розташовано близько 370–380 господарств. Розмежування клерів проводилось на основі єдиної міри площі — гекаторіга (100 кв. оргій; оргія — 1,77 м). Територія розділена межовими валами на ділянки переважно прямокутної форми. Кожен клер обнесений огорожею завтовшки 1,5–2 м, висотою близько 1,5 м. Всередині клеру земельні ділянки чітко розділені за сільськогосподарськими культурами з урахуванням кліматичних, топографічних і ґрунтових умов.