Вальтер Скотт (Sir Walter Scott) (1771 – 1832)

Зіньчук І.

Англійський та шотландський поет, письменник, біограф Найбільше працював у жанрі історичного роману. У своїх творах зумів створити надзвичайно реалістичні образи історичної дійсності.

Народився в Единбурзі в родині адвоката. Його мати, Анна Резерфорд, була дочкою професора медицини. Вальтер був дев’ятою дитиною у родині В ранньому віці перехворів дитячим паралічем, що призвело до атрофії м’язів правої ноги і довічної кульгавості. Незважаючи на фізичний недолік, він вражав оточуючих жвавим розумом і пам’яттю. Дитинство Скотта пов'язане з кордонами Шотландії, де він проводив час на фермі свого діда в Сендіноу, а також в будинку свого дядька поблизу Келсо.

У коледжі Скотт захопився альпінізмом, фізично зміцнів. Він багато читав, зокрема античних авторів, захоплювався романами і поезією, особливо традиційними баладами та оповідями Шотландії. У 1786 році, Вальтер став учнем в конторі батька, а з 1789 по 1792 рр. вивчав право, готуючись стати адвокатом. Разом зі своїми друзями організував в коледжі «Поетичне суспільство», вивчав німецьку мову і знайомився з творчістю німецьких поетів.

У перші роки самостійної адвокатської практики письменник їздив по країні і збирав народні легенди, балади про шотландських героїв минулого. Він перекладав німецьку поезію, анонімно опублікував свої переклади балади Бюргера «Ленора». У 1791 році він познайомився зі своїм першим коханням – Вільяміною Белшес, дочкою Едінбурзького адвоката. Скотт п'ять років намагався домогтися взаємності Вільяміни, проте дівчина віддала перевагу Вільяму Форбсу, синові заможного банкіра, за якого і вийшла заміж в 1796 році. Нерозділене кохання стало для письменника сильним ударом.

Романи Скотта поділяються на дві основні групи. Перша – про минуле Шотландії: «Уеверлі», «Гай Маннерінг», «Роб Рой», «Шотландські пуритани», «Монастир», «Аббат» та інші, друга – про минуле Англії: «Айвенго», «Квентін Дорвард»та інші

У 1830 році письменник переносить перший апоплексичний удар, який паралізував його праву руку. А в 1832 році, після четвертого удару, помирає.

„Айвенго”

Події роману відбуваються у XII столітті. Це період боротьби саксонців з норманами. Трон Англії, внаслідок змови, за підтримки англійських феодалів захопив норманський принц Джон Анчжуйський, тоді як його брат-законний король Річард Левине Серце, повертаючись додому після завершення третього хрестового походу (1190-1193) потрапив у полон до австрійського герцога Леопольда VI. Норманці ненавиділи англійців, називали їх „саксонськими свиньми”. Основною була французька мова, а англійською користувалися лише бідні селяни та представники старої англійської знаті.

До оселі багатого англійського землевласника Седріка Сакссонського під’їхало кілька подорожніх: Пріор Еймер та Браєн де буа Гільбер, служителі ордену Святого храму, (католицький духовно-рицарський орден, заснований у Палестині для захисту володінь хрестоносців. Орден не визнавав королів і підпорядковувався лише Папі Римському), їхали на рицарський турнір в Ешбі і разом з ними був невідомий паломник, який повертався з Палестини.. Невдовзі, до дому Седріка прийшов єврей Айзек з Йорку (тоді до євреїв ставилися зневажливо, хоча просили в них гроші для будь-якої справи). Седрік гостинно прийняв їх усіх. Леді Ровена – прекрасна родичка Седріка, якій він доводився опікуном, дізналася зі слів паломника, що син Седріка, якого він колись вигнав з дому через те, що той служив королю Річарду силою та мечем і не хотіів бути землевласником, її коханий друг дитинства -Уілфрід Айвенго повертається до Англії. Наступного дня, паломник таємно вивів Айзека з дому Седріка, бо знав, що феодали Альбер Мальвуазен та Фрон де Беф хочуть побити Айзека і відібрати його гроші. В подяку за це, Айзек дав йому гроші на коня та обладунок і вони в супроводі свинопаса Гурта, раба Седріка, покинули його дім. Айзек поїхав до свого друга Натана, де на нього чекала його прекрасна донька Ребека, а невідомий паломник поїхав своєю дорогою.

На турнір в Ешбі з’їхалося багато рицарів, представників знаті та простих селян. Рицар, який бажав залишитися невідомим, здобувши блискучу перемогу над Браєном де буа Гільбером та іншими відважними рицарями, виграв приз першого дня змагань – бойового коня та отримав право обрати серед присутніх дам королеву краси і кохання, яка повинна вручити приз переможцеві другого дня змагань Нею стала леді Ровена. Невідомий рицар виграв приз другого дня змагань, завдяки допомозі Чорного рицаря, який несподівано з’явився і так само несподівано зник, але знепритомнів на полі бою, бо був важко поранений. Служник Седріка хотів допомогти пораненому, але Айзек з донькою, який впізнали в ньому свого благодійника, відвезли його до Натана, де його дбайливо доглядала Ребека, яка знала лікарське мистецтво..

Ровена дуже сподобалась королю Джону та його наближеним, Морісу де Брасі і Браєну де Буа Гільберу. Вони запросили Седріка з Ровеною на бенкет до королівського палацу. Ровена не хотіла бути присутньою на бенкеті норманського монарха і не поїхала туди.. На турнірі принцові Джону принесли повідомлення про те, що Річард Левине Серце на волі і прямує до Англії, тому принц Джон поїхав до Йорку, щоб зібрати своїх васалів для протистояння Річардові.. В той час слуги де Брасі та Гільбера, переодягнені в лісових розбійників, напали на Седріка Саксонського і Ровену, які повертались до Ротервуда, та Айзека з донькою, які перевозили невідомого рицаря (тобто Уілфріда Айвенго, бо то був саме він) до Йорку тією ж дорогою, і привезли полонених до замку Фрон де Бефа.

Тим часом, Чорний Рицар, він же Річард Левине Серце, у супроводі захисника скривджених Робін Гуда та ватаги його хлопців, оточили замок Фрон де Бефа і після запеклої сутички взяли замок штурмом. Фрон де Беф загинув; Ровену, Седріка, Айвенго врятував Річард, а Ребеку з палаючого замку забрав Браєн де Буа Гільбер.

Гільбер привіз Ребеку до молитовного дому в Темплстоун і змушував її стати його коханкою і втекти разом з ним, проте горда єврейка ледь не кинулася з високої башти, щоб зберегти свою честь. Несподівано до молитовного дому приїхав гросмейстер ордену Бомануар, і служителі ордену хотіли спалити Ребеку на вогні як відьму, звинувативши в чаклунстві,, щоб не поширювати погану славу про шанованого рицаря ордену – Браєна де Буа Гільбера.

На суді Ребека вимагала захисника, рицаря, який у поєдинку з Гільбером мав відстояти її невинність, тому вона передала записку своєму батькові і Айзек попросив Айвенго битися за Ребеку. Незабаром Айвенго переміг храмовика і звільнив дівчину.

Згодом Річард Левине серце відновив свої права і став королем Англії, а Уілфрід Айвенго одружився зі своєю коханою леді Ровеною

Роман «Айвенго» увійшов до скарбниці англійської літератури, як один з кращих зразків історичного роману.