Співвідношення об’єктивного
та суб’єктивного права

Шестопалова Л. М.

Право:

– об’єктивне;

– суб’єктивне.

Об’єктивне право – сукупність чинних у країні юридичних норм. Об’єктивне право існує об’єктивно, незалежно від волі суб’єктів.

Об’єктивне право – закріплення, об’єктивація юридичних норм в офіційних державних актах, набуття ними незалежного статусу від розсуду окремих індивідів.

Об’єктивне право – сукупність загальнообов’язкових, встановлених або санкціонованих і гарантованих державою правил поведінки, які слугують підставою для виникнення суб’єктивного права та юридичних (суб’єктивних) обов’язків.

Мета і призначенням норм об’єктивного права – правове регулювання суспільних відносин через юридичні права і обов’язки суб’єктів, забезпечення цього регулювання відповідним правовим механізмом.

Суб’єктивне право в широкому значенні – все те, що випливає з правових норм (об’єктивного права) для особи і характеризує її як суб’єкт права; право конкретних можливостей.

Суб’єктивне право у вузькому (власному) значенні – передбачена правовою нормою можливість певної поведінки особи; визначена у нормах права міра можливої поведінки особи (наприклад, право на освіту, право на відпочинок тощо).

Суб’єктивне право – належність права (можливості визначеної у нормах права поведінки) певному суб’єктові, певне юридичне визнання можливостей суб’єкта, якими він на свій розсуд може скористатися або не скористатися.

Суб’єктивне право – право суб’єкта, взаємопов’язане з об’єктивним правом, обумовлено його змістом, сутність якого становлять ті чи інші юридичні права суб’єктів, що формулюються у чинних юридичних нормах, тобто в об’єктивному праві.

Суб’єктивне право – юридично встановлена можливість поведінки, спрямована на досягнення певного соціального блага, права, що не може існувати без відповідних норм об’єктивного права, в яких воно знаходить свій юридичний вираз.

Суб’єктивне право – міра можливої поведінки уповноваженого суб’єкта, від якого цілком залежить реалізовувати чи не реалізовувати цю можливість. Інакше кажучи, приписи об’єктивного права можуть реалізуватись у повсякденні суспільні відносини виключно через здійснення суб’єктами їх суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

Суб’єктивне право – персональна можливість об’єкта права.

Зміст суб’єктивного права – надання уповноваженому суб’єктові можливості:

а) поводити себе відповідним чином (право на свої дії);

б) вимагати відповідної поведінки від інших суб’єктів (право на чужі дії);

в) звертатися до держави за захистом свого юридичного права (право на домагання).

Конкретний зміст суб’єктивного прав – конкретні повноваження, якими наділяється суб’єкт, стаючи володарем того чи іншого права, зафіксованого, передусім, у Конституції і регламентованого в поточному законодавстві.

Джерела суб’єктивних прав:

– природно-правова концепція права – розглядає суб’єктивні права як такі, що виходять з природи самої людини, існують незалежно від чиєїсь волі, тому зміст прав незалежний, і ніхто не може його змінювати або скасовувати, юридичні закони лише формулюють, оформлюють ці права.

– позитивістська концепція права – розглядає суб’єктивні права як явища, що цілком і повністю залежать від держави, яка у нормах права їх формулює, визначає зміст, вимірює його або скасовує повністю, тим самим держава творить суб’єктивне право безпосередньо через свої закони.

Підстави виникнення суб’єктивного права:

– на основі об’єктивного права, правоздатності суб’єкта і юридичного факту (суб’єктивне право є складовою правовідношення);

– може виникнути і здійснюватися поза правовідношеннями (для його виникнення достатньо норм об’єктивного права, – в яких фіксуються підстави виникнення, суб’єкти, зміст і порядок реалізації певного права, – й особи громадянина, який є або стає носієм певного права.

Класифікація суб’єктивних прав:

– соціально-економічні права (потенціальні можливості для одержання від держави і суспільства необхідних засобів існування);

– культурні права (задоволення культурних і духовних потреб);

– політичні права (участь в управлінні справами суспільства і держави);

– особисті права (можливості суб’єкта вільно розпоряджатися собою, свободу від втручання держави у сферу відносин, що перебувають за межами обов’язків суб’єкта перед державою).

Практична цінність суб’єктивних прав – їх реальність, тобто можливості здійснення повноважень, що випливають зі змісту того чи іншого конкретного суб’єктивного права.

Реальність суб’єктивних прав – забезпечення їх реалізації за допомогою певних гарантій.

Гарантії суб’єктивних прав – засоби, способи й умови, спираючись на які суб’єкт досягає повного і безперешкодного здійснення своїх прав.

Види гарантій суб’єктивних прав:

– економічні;

– політичні;

– ідеологічні;

– юридичні.

Економічні гарантії – сукупність економічних чинників (матеріальні цінності суспільства, ринкова економіка, досконала система економічних відносин тощо), які сприяють повній і безперешкодній реалізації суб’єктивних прав.

Політичні гарантії – сукупність політичних чинників суспільного та державного життя (політична система суспільства, плюралізм і гласність у здійсненні політичного життя тощо), що забезпечують повну та безперешкодну їх реалізацію.

Ідеологічні гарантії – сукупність ідеологічних і світоглядних принципів, що зумовлюють першочергові цінності та непорушність суб’єктивних прав, їх повну і безперешкодну реалізацію.

Юридичні гарантії – сукупність тих правових інститутів, які забезпечують можливість реалізації суб’єктивних прав, а також захищають і охороняють їх від будь-яких обмежень та порушень.

Соціальна цінність суб’єктивних прав (ціннісний – аксіологічний – підхід) – значущість для суспільства і його розвитку реалізації конкретних суб’єктивних прав.

Особистісна цінність суб’єктивних прав – те значення, що має для громадянина, його розвитку, задоволення інтересів і потреб, наявність і реалізація певних повноважень, які виходять з тих чи інших суб’єктивних прав.

Соціальна й особистісна цінність суб’єктивних прав:

– з економічної точки зору суб’єктивні права:

а) відображують можливості держави матеріально забезпечувати реалізацію певних суб’єктивних прав;

б) забезпечують суб’єктам можливість активної участі в економічному житті суспільства і тим самим сприяють зміцненню його матеріального становища.

– з політичної точки зору суб’єктивні права:

а) є мірою досягнутого в суспільстві прогресу стосовно встановлення дійсного демократизму, визнання і забезпечення свободи особи;

б) забезпечують громадянам активну участь у всіх сферах суспільного життя і тим самим активізують соціально-політичне життя суспільства;

в) фіксують певні повноваження і стимулюють суспільно корисну поведінку суб’єктів;

– з ідеологічної точки зору суб’єктивні права:

а) є втіленням пануючих у суспільстві поглядів на демократію, гуманізм, права особи;

б) виступають дійсним засобом пропаганди досягнень суспільства в гуманітарній сфері;

в) є інструментом викриття перекручень реальних досягнень суспільства в гуманітарній сфері;

– з юридичної точки зору суб’єктивні права:

а) є правовим інструментом розвитку демократії в суспільстві на основі принципів гуманізму та свободи особи;

б) визначають систему взаємних юридичних прав і обов’язків держави й особи;

в) виступають регулятором поведінки громадянина шляхом фіксації певних еталонів поведінки, що відповідають інтересам суспільства;

г) є інструментом поєднання порядку й організованості з активністю і самостійністю поведінки громадян;

– з економічної точки зору суб’єктивні права – надання можливості вимагати від держави відповідного матеріального забезпечення в реалізації повноважень, що випливають з того чи іншого суб’єктивного права;

– з політичної точки зору суб’єктивні права:

а) уможливлюють визначення реального положення особи як вищої цінності в державі та суспільстві;

б) вказують особистості, в яких сферах і в якому просторі держава розглядає її як вирішальну силу політичних процесів у суспільстві;

– з ідеологічної точки зору суб’єктивні права – надання можливості індивідові уявити, якою мірою в них виражено принципи демократії, гуманізму, справедливості, що мають загальнолюдську цінність;

– з юридичної точки зору суб’єктивні права:

а) є засобом упорядкування суспільних відносин, дозволяють громадянину планувати свою поведінку і прогнозувати поведінку інших суб’єктів;

б) визначають систему конкретних повноважень громадянина у найважливіших сферах суспільних відносин;

в) є юридичним інструментом набуття громадянином тих чи інших соціальних благ;

г) слугують основою системи юридичних та інших засобів забезпечення участі громадян у найважливіших сферах соціальних відносин.