Структура права

Шестопалова Л. М.

Структура права – внутрішня побудова, спосіб організації взаємообумовлених і взаємодіючих елементів права як системи.

Елементи структури права:

– об’єктивне та суб’єктивне право;

– матеріальне та процесуальне право;

– регулятивне та охоронне право;

– приватне та публічне право.

Публічне право – сукупність правових норм (державних адміністративних, кримінальних, процесуальних та ін.), які регулюють відносини у сфері загальнодержавного, сукупного (публічного) інтересу громадян держави.

Приватне право – сукупність правових норм, що регулюють відносини в сфері приватного інтересу (особистого життя), до яких слід відносити майнові, шлюбно-сімейні, відносини з приводу власності тощо.

Матеріальне право – сукупність правових норм, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини шляхом прямого, безпосереднього правового регулювання. Норми матеріального права закріплюють форми власності (юридичний стан майна й осіб), визначають порядок утворення та структуру державних органів, правовий статус громадян та юридичних осіб тощо.

Процесуальне право – частина норм правової системи, що регулюють відносини, які виникають у процесі розслідування злочинів, розгляді та вирішенні кримінальних та цивільних справ. Процесуальне право походить від матеріального і обслуговує потреби ефективної реалізації останнього.

Головні ознаки процесуального права:

– відносна самостійність від системи матеріального права;

– об’єктивна зумовленість існування;

– єдність і диференціація процесуальних норм на галузі й інститути;

– внутрішня узгодженість і несуперечність складових системи.

Регулятивне право – сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини.

Охоронне право – сукупність правових норм, які охороняють як суспільні відносини, так і конкретні людські, суспільні або державні цінності.

Виникнення права – кінцевий результат тривалого процесу взаємодії великої кількості обставин і чинників (економічного, інтелектуального, організаційного), обумовлених об’єктивними законами існування та розвитку суспільства.

Етапи формування права:

1. Кулачне право – індивід сам визначав вид та міру своєї поведінки в суспільстві на підставі власних уявлень про “праве” та “неправе”. У суспільстві відбувалося становлення принципу Таліона, який певною мірою упорядковував суспільні відносини, був перепоною на шляху свавілля, безмірного застосування сили.

2. Застосування правових звичаїв та судових прецедентів – для вирішення спорів посередники-судді використовували первісні звичаї, що знайшли свій зовнішній вираз в усній та письмовій формі (тобто правові звичаї). Якщо виникали нові, не передбачені звичаями, життєві обставини, що вимагали свого розв’язання, судді виносили рішення на підставі особистих уявлень про справедливість, а таке рішення використовували під час розгляду аналогічних справ. Так виникла нова форма права – судовий прецедент.

3. Формування юридичного (позитивного) права – за судовими органами виникали й інші уповноважені органи держави, які також мали право створювати юридичні норми. До наявних формам права в результаті правотворчої діяльності додається нормативно-правовий акт, формується система законодавства.

Відмінні ознаки юридичного права:

– на відміну від права первісного воно було результатом цілеспрямованої творчої діяльності держави;

– завжди мало зовнішню форму свого закріплення;

– було точним і конкретним;

– висловлювало державну волю;

– забезпечувалося спеціальними державними органами, примусом;

– мало обов’язковий характер.