Сутність і зміст права
Шестопалова Л. М.
Право – всеосяжна міра свободи, рівності і справедливості в суспільстві, яка знаходить свій матеріальний вираз у нормах, у тому числі в нормах права, що видаються в межах компетенції (оформлюються) відповідними органами держави.
Право – загальна та необхідна форма свободи людей (Нерсесянц В.С.), необхідний правовий мінімум.
Право – інтегративний регулятор суспільних відносин.
Право – система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, які встановлюються або санкціонуються державою (населенням держави в ході референдуму), є універсальний регулятор суспільних відносин і забезпечуються можливістю застосування державного примусу.
Сутність права – право є соціальним регулятором, положення якого грунтуються на надбаннях розвитку людської цивілізації і культури, який є критерієм визначення правомірності або неправомірності поведінки людей та їх об’єднань. Сутність права матеріалізується в його змісті.
Сутність права – головна ідея права, що висловлює його соціальне призначення та цілеспрямованість, яка формулюється об’єктивними умовами життя суспільства і знаходить своє втілення в змісті права.
Право:
– матеріальний зміст права як соціального регулятора (сукупність приписів, правил поведінки нормативного характеру);
– функціональне призначення права як соціального регулятора (здатність права впливати на поведінку людей через використання його як критерію визначення їх поведінки як дозволеної або недозволеної).
Зміст права – всі нормативні приписи про можливу та обов’язкову поведінку суб’єктів (матеріальний аспект), а також нормативні приписи про способи виконання та юридичні наслідки негідної поведінки або невиконання встановленої можливої чи обов’язкової поведінки суб’єктів (функціональний аспект).
Зміст права – вся сукупність правових приписів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин.
Види змісту права:
– соціально-політичний (відображує економічну, політичну, класову сутність і націленість права);
– спеціально-юридичний (характеризує право як специфічне інституціональне явище).