Поняття та елементи механізму держави

Шестопалова Л. М.

Механізм держави – система всіх державних організацій, які безпосередньо здійснюють її завдання і реалізують її функції.

Ознаки механізму держави:

1) відносини між елементами системи мають ієрархічний характер, що знаходить свій вираз у безумовній обов’язковості виконання рішень вищих елементів нижчими;

2) елементи системи пов’язані між собою єдиними принципами побудови та єдиними цілями функціонування;

3) між елементами системи, кожен з яких має певну сферу діяльності і компетенцію, існують чітко визначені зв’язки;

4) базується на державній формі власності;

5) діюча система, що функціонує для забезпечення реального виконання функцій держави.

Види державних організацій:

– державні підприємства;

– державні установи;

– державні органи (органи держави).

Державний апарат – сукупність органів держави.

Органи держави – частина державних організацій, які наділяються владними повноваженнями, за допомогою яких здійснюється управління в суспільстві, у т. ч. координація і контроль діяльності державних підприємств і установ.

Державні підприємства й установи – організації, які під керівництвом державних органів (апарату держави) практично здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності, безпосередньо пов’язаної зі створенням матеріальних цінностей (державні підприємства), чи діяльності, пов’язаної зі створенням нематеріальних цінностей (державні установи).

Державні підприємства й установи – організовані державою трудові колективи робітників і службовців на чолі з призначеним і діючим на основі єдиноначальності відповідальним керівником.

Зміст діяльності державного апарату – управління в державі.

Зміст діяльності підприємств – створення матеріальних цінностей, задоволення суспільних інтересів, здійснення інших економічних функцій.

Зміст діяльності державних установ – невиробнича діяльність у сфері охорони здоров’я, наукових досліджень, проектування, навчально-виховної, духовно-освітньої роботи тощо.

Державні органи – носії державної влади.

Державні підприємства – основна організаційна ланка народного господарства, самостійний господарюючий статутний суб’єкт яких має самостійний баланс і права юридичної особи для здійснення виробничої, науково-дослідницької і комерційної діяльності, має право здійснювати будь-які види господарської діяльності, не заборонені законодавством України, якщо ця діяльність відповідає цілям, передбаченим статутом підприємства.

Державні підприємства – вид державних організацій, які безпосередньо реалізують функції та завдання держави у сфері матеріального виробництва.

Державні установи – вид державних організацій, на які покладено завдання по реалізації функцій держави в духовній сфері (сфера нематеріального виробництва).

Основні принципи організації та діяльності механізму держави в сучасних умовах:

– принцип розподілу влад в організації діяльності апарату держави;

– професійність працівників державного апарату;

– науковість;

– законність;

– демократизм;

– гуманізм;

– урахування національних і загальнодержавних інтересів.

Основні напрями удосконалення державного механізму в Україні:

– виважене та обережне роздержавлення частини державних підприємств і установ, що сприятиме формуванню повноцінного громадянського суспільства, і повернення державі незаконно і безпідставно роздержавлених суб’єктів;

– удосконалення та формування законодавства, яке б регулювало взаємовідносини між підприємствами й установами на основі принципу “дозволено все, що прямо не заборонено законом», а між підприємствами, установами, з одного боку, та державними органами, з іншого боку, – на основі принципу “заборонено все, що прямо не дозволено законом” щодо останніх;

– активне запровадження принципів самофінансування, самоокупності стосовно державних підприємств і установ;

– децентралізація і скорочення державного апарату, його реорганізація, передусім з метою усунення дублювання у повноваженнях його елементів;

– неухильне дотримання в організації і функціонуванні державного апарату конституційного принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову;

– переорієнтація роботи державного апарату на проблеми забезпечення повної і безперешкодної реалізації прав і свобод громадян, охорони порядку та довкілля з одночасною відмовою від абсолютного домінування державного апарату при реалізації економічної функції держави, підвищення ролі функції сприяння розвитку науки та культури тощо;

– удосконалення роботи з кадрами державного апарату, посилення вимог до їх відбору, підвищення професіоналізму державних службовців, обов’язкове підвищення їх кваліфікації;

– запровадження обов’язкової незалежної правової експертизи при розробці всіх нормативно-правових актів і рішень;

– розробка і втілення демократичних процедур вирішення конфліктів між елементами державного механізму;

– підвищення ролі судових органів, особливо адміністративних судів, забезпечення їх незалежності.