«Чи в час, як вітер ходить пішки…»
Микола Болкун
Чи в час, як вітер ходить пішки
Чи, як від сходу бризне сміх,
Вона не гордилась ні трішки
Вогнями поглядів своїх.
Вона не чванилась собою, –
Для друзів був це не секрет.
За це її я звав простою
Й кохав, як лірик, як поет.