Нарис

Микола Болкун

Плачуть хмари срібними сльозами;

Мов примари, виснуть над селом.

Ти, я знаю, знов зійшлась з думками,

Що прийшли крізь спокій напролом.

Діл святих вогні ще не погасли,

Віджени кошмарства на розвій:

Синя даль нові малює гасла…

Глянь туди і скажеш: «Боже мій!»

Вперше надруковано: «Дорога», 1943 р., ч. 7, с. 111.