Волошки

Микола Болкун

(Народня пісня)

Ой, волошки, волошки,

Квіти мої синьоокі,

Ви у моєму житті

Спогад лишили глибокий.

Пригадую я: небокрай

Квіткою цвів чарівною,

Прощалася я у саду

Під спів соловейка з тобою.

Синіли в руках волошки,

Як очі твої кришталеві,

Я їх дарувала тобі,

Вплітала у гриву коневі.

«Прощай» – ти промовив мені,

Я ніжно у губи впилася…

Вдалі цокотіла хода,

Лиш курява шляхом знялася.

Я довго дивилася вслід,

В очах волошки ще синіли…

Ой, волошки, волошки,

Який же ви спогад лишили..?!

м. Заслав

Вперше надруковано: «Українка» (Костопіль), 11.06.1942 р.