Ой з гору-двору вітер повіват

Запис Ю.Федьковича

Ой з гору-двору вітер повіват,

Вітер повіват, Дунай висихат.

Дунай висихат, зілєм заростат,

А тото зілє спасає звірє,

А тото звірє – білий оленець,

У него ріжки у двадціть конець,

Єму на ріжках срібний тарелець,

На тім тарілці світла зірниця.

А в тій зірниці біла постільця,

На тій постільці гречная панна,

Гречная панна, на імня…

Ой сидить, сидить, шириньки шиє.

Одну, що шила, то й золотила,

А другу шила, сріблом сріблила,

А трету шила, білев білила.

Аж приходить вість: йде троє старіст.

Гей одні стали аж за садами,

А другі стали за воротами,

А треті стали кіньми під стіньми.

Пораджу ж я ся в свої мамочки,

Що ж би їм дати в подаруночки?

Гой дати, дати, ніким послати,

Ой хіба пішлю молодшу сестру?

Молодша сестра ще краща, як я:

Її полюблять, мене погудять.

Хоть сором, хоть два, – понесу сама.

Примітки

Друк. за автографом (відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР, ф. 58, од. зб. 63, арк. 14). Варіант див. – «Писання», І, стор. 626, XXIII.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 47 – 48.