Гой по горі буйний вітер віє

Запис Ю.Федьковича

Гой по горі буйний вітер віє,

Аж там вдова пшениченьку сіє.

Засіявши, стала волочити,

Зволочивши, господа просити:

– Вроди, боже, пшеницю як лаву,

Нехай буде удові на славу.

А ще вдова додому не дійшла,

А вже вдові пшениченька зійшла.

А ще вдова на лаві не сіла,

А вже вдові пшениця приспіла.

Кажуть люде: – Вже годі сидіти,

Іди, вдово, пшениці глядіти.

Пішла вдова пшениці глядіти,

Аж вивела препелиця діти.

– Гой не літай, преплице, по ночі,

Бо вибереш на стернищах очі.

– Та як мені вночі не літати,

Маю ж діти, нічим годувати.

– Не журися, препличко, ти нами,

Як виростем, згодуємся сами.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 30, арк. 31 зв.).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 94.