Щоденник „хайку” („хокку”) буття
Віктор Перконос
–^–
Холодний морок.
Брьохаю чужим полем.
Солукви свічка!
=:=
Мокра ще рілля.
Пудова кожна нога.
Й далеко заєць…
–%–
Стайка горобців
Злетіла з під самих ніг –
Ховається в стіг.
–+–
Зібране поле.
Ворона довбне горіх.
Хочеться весни.
–!–
Вранішня роса
З чужого зілля „Мате”
Гасить наснагу.
–:–
Перший дощ весни.
На гілці клена ворон.
Минуло й літо.
–\–
Бурхлива весна.
Помаранчеве диво –
Клумба тюльпанів.
–/–
Постамент прірви
Абрис дикого козла.
Чи буде врожай?
–\–
Зима. Біла ніч.
Світить козаче сонце.
Завиває вовк.
–/–
Чорніє поле.
Зграя диких кабанів.
Була ж картопля!
–\–
Ліс. Шумлять крони.
Риє смарагд черемші
Чорний ще кабан.
–/–
Синіє море.
Чуже колгоспне поле
Й колективний труд.
–\–
Молода липка,
Обідрана козою,
Край поля вівса.
–/–
Одинокий дуб
Посеред поля жита.
Блакитне небо.
–\–
Течуть вже струмки.
Гуркоче далеке грім.
Моє мисливство.
–/–
Піщані дюни.
Вчить чомусь сиве море
Білих волошок.
–\–
Аж де Мексика?
Там теж стогнуть орачі.
Чорна ж є земля.
–/–
Земля Канади.
Орана й засіяна.
Бо є ж Вкраїна.
–\–
Голубий Дунай.
Піщаний жовтий острів.
Білі волошки.
–/–
Топчуть копита.
Бурхливий зал – парламент.
Нарід бу–ду–є!
–\–
Буйний світ бузку.
Тьохкають соловейки.
Хочеться тепла.
–/–
Сонце в зеніті.
Хвилює чорне море.
Йде вже до зими.
–ї–
Росія! Охота!
Мисливство й Полювання –
В милій Вкраїні!
–/–
Ринг „пар–лементу”.
Удар вже ставить печать!
В майбутнім житті.
–()–
Кохання живе!
Тільки в побуті життя?
Іншого ж нема!
–%–
Танки цих думок
Впіймати ще не можна.
Бо – побут життя.
–?–
Не було б тебе…
Кравця й онучі!
Не було б тебе…
–!–
Шалена весна.
Кохання без причин.
Це – дійсне життя!
–@–
Дівоча ніжка
Вирине з під спідниці.
Здибить сивий вус.
–&–
Голубий торос.
Цвітним килимом – тундра.
Шамана бубен.
–^–
Льодяна гора
Пливе спокійно морем.
Вершник ж – райдуга.
–Ї–
Тундровий килим.
Кульбаба, що не здуєш.
Осінь весни.
–„–
Крайня північ. Ніч.
На все півнебо – сяйво.
Хочеться борщу.
–?–
…хто відшукає…
…буде вже мати силу…
Щоб існувати?
–!–
Що Бог гадає,
Що він й кому влаштує?
Хто в світі знає?
–=–
Рід батьківщини –
Пам’ять по письму книжок.
Дещо знаю й сам.
–Ї–
Розбрат Вкраїни.
Кочубей та Мазепа.
Де ж Роксолана?
–\–
Холодний вітер.
Чорне море розлуки.
Хвиля осені.
./.
Метелиць пурга.
Вояк сивий. Спомини –
розмов з лаг–кумом.
–=–
Визволителі !
Золота Колими, чи –
Рідної Землі?
–\–
Добре те сіно,
Що навіває тобі
Коханої дух!
–/–
Зоря над Дністром.
Ніч ворожби циганки.
Поминальна ніч…
–\–
Стіг з свіжим сіном.
Маячать босі ноги
Милої куми.
–/–
Кум за кумою,
Тож, заглядає завжди!
А бачить рідко?
–\–
Закінчився дощ.
Ще не вечір коханню.
Райдуги ж коло.
–/–
Хочеться Віри.
У Відродження та Твердь.
Й буття Вкраїни!
–\–
Сонце Колими
З привітом вже заходить.
Від ОУН–УПА!
–/–
Чукотка, гОрод –
Старого вже вояки
ОУН–УПА.
–\–
Вранішня зоря.
Туман вкрив полонину.
Косять шахтарі!
–/–
Настане Покров!
Виберуть Отамана –
Нові козаки?
–Ї–
Йде Вознесіння.
З під, ще знесеної, церкви.
Христос вже воскрес!
–Є–
Всміхається Ра.
Щебечуть закохані.
Одяг ж від Єви!
–і–
Одяг від Рожі.
Копитує парламент.
Чи буде Закон?
–|–
Курний пилом шлях.
На узбіччі будяки.
Й поле волошок.
–/–
Червоні й чорні
Плямки біля травинки.
Повзе сонечко.
–\–
Красне сонечко.
Гріє зелений листок.
За вікном осінь.
–/–
Покриття. Бетон.
Крізь тріщини пролазі
Й ромашки, й клену.
–і–
Палкі цілунки,
Палахкотить снага –
Була ж розлука.
–й–
Запальні обійми –
Снага кинутої дівки.
За вікном – гарбуз.
–б–
Марять любощі,
Хочуть гарячих бажань.
На дворі ж зима.
–оЙ–
Коса на камінь.
Й копитний ще парламент.
Горе народу.
–і–
Влаштувались лиш…
Судді, а решта жвавих –
Косять ще траву.
–й–
Миша у стозі.
Лисиця бродить полем.
А де ж переділ?
–/–
Сутінок в лісі.
Лемент лиш сороки –
Біліє десь там…
–\–
Сало, хліб та борщ.
Не всіх це влаштовує.
Бо є й „косячок”.
–/–
У теплій хаті
Циганка – наречена.
Степ, воля – завтра.
–\–
Циганське щастя!
Чи має його циган,
Що живе в хаті?
–|–
Голубе небо.
Виглянув блідий місяць.
Цвіте суріпка.
–\–
Віконце хати:
Горить чорная свічка,
Плаче моя вдова.
–/–
Пряде веретено.
Виходить нитка льону.
Мовчить парубок.
–\–
За містком річки
Свято Йвана–Купала.
Дикі – ще й танці.
–/–
Покрайня хата.
Кукурудзяний качан.
Чи зайти й собі?
–\–
Парубок з вусом
Осідлав вже кобилу.
Сіють гарбузи.
–/–
Надворі вечір,
Йде за обрій сонце.
Коханий ж – не йде?
–|–
Грайлива весна.
Закохані студенти.
Бурує й бузок!
–\–
Ребус при родах –
Біла жінка й чоловік,
чорне дитинча.
–/–
Прийшла вже весна.
Закохалась гуцулка –
В москаля з Криму.
–\–
Курочка ряба!
Носить багато яєць!
А зима – й під ніж?
–|–
Крокує дівка.
Вільне коливання перс.
Тьохкає серце.
–/–
Над космогрудям.
Вже розхристані перса.
Мить лона й раю.
–\–
Персів є диво
Серед темряви ночі.
Дибляться очі.
–/–
Лупають очі
На оголені груди.
Немає снаги.