Короткі пісні „танка” („пата”)

Віктор Перконос

„Провінція ІГА.

Чи будуть в Україні

Палаци „танка” ? (хайку автора)

–/–

В блакиті неба

Літає павутина.

Бабине літо

Журавлів курличе клин,

Зникають всі гадюки.

–\–

Зимня відлига,

Кинув під ноги листок

холодний вітер.

До приморозку душі

Повернулось кохання.

–/–

Весна в природі,

Рясно жовтіє жабник -

Співають жаби!

Ходжу понад тим ставком –

Не співає ще ж кохання?

–\–

Пішла кохана?

Ще ж літнє цвітіння?

Не сумую я.

Якщо навіть заморозить -

Сніг поверне кохану.

–/–

Праця розкрасить!

Сивим волоссям вкриє,

Й розкрасить праця!

Збережене кохання,

Збереже серце й віру!

–/–

Йде геть зневіра –

Якщо бачиш волошку.

Як чужина, то,

Й молодило, й дід-будяк,

Й копитень – вже всі рідні!

–\–

Вечірня зоря.

Півмісяць – Ра вже не гріЄ.

Хто ж тоді є Я?

Бусурмане – далеко.

Жертовний Вогонь… – й Христос…

–/–

Світає Ранок,

Палає вже кРай неба.

ТаРас Шевченко.

Чи буде воля й дух твій?

Й оРошений пОтом день!

–\–

Герб, абрис – „в0/лЯ”.

Чи буде колись „воля”

в колі за-ко-ну?

ОРАно ж поле волі!

Чи сіяно в нім „закон”?

–/–

Вранішня зоря,

Стелиться туман долом,

Пломінке небо.

Вийшов з чужої хати –

Та й побрів вже до дому.

–|–

Білії перса

Вкриті тяжінням руки…

Чужий чоловік.

У замурзане вікно

Витріщилося сонце.

–/–

Заглянув в сарай.

Стос пахучого сіна.

Верх, щось, біліє?

Осідлала сусіда

Соромлива – не вдова!

–\–

До полювання,

Полягали всі спати

У сільській чужій хаті.

Рипіло чиєсь ліжко?

Охота цього й мені!

–/–

Тремтіли вуста,

Затріпотало серце.

Вся ніч кохання!

Сірий ранок прилетів…

Побрів до буцегарні…

–\–

Гудуть тусовки.

Кипить похіттю Москва.

Бурлить ляпота?

Чи заверне ще доля -

До цноту у рідний Край?

+-W

Лікарня вчених

Кардіограма життя

Ще не вмерли мої:

України майбутнє

Й, на все краще – мрії.

-180/100-

+-W

Виміри тиску,

Кардіограма серця.

Ще є: Надія,

Поет, та ще й – професор,

Сподівання охоти.

-130/90-

–!–

Десятки крадуть,

Тисячі спекулюють –

Капіталізація.

Кучка накопичених –

Решта все проїдають.

–/–

Брудна є ще кров,

Піниться досі в жилах.

Е-во-лю-ція !?

Кінчиться завірюха,

Прийде відлига й весна?

–\–

Земля ще родить.

Сонце світить та гріє.

Бо ще є любов!

Кохаються спрагливі –

Терплять та вірять інші.

–/–

Грайливе дівча

Пропонує плигнути

Через кострище

Сивовусому вуйку

В ніч Івана-Купала.

.\.

Вранішня зоря.

На призьбі сидить вдова.

Чекає вістки.

З далекого вже сходу

Від милого ще Йвана.

-Ї-

Ікона в кутку.

Стіл, хлібний окраєць, сіль,

Тепло від печі.

В баняку булькає борщ.

Де ж та забута хата.

–/–

Любий кабанчик.

В ласці жив та пирував.

Настала зима.

Завели кабана в сад –

Всунули швайку в серце.

–\–

Йде полювання.

Вискочила стрімко лань.

Канонади залп.

Замертво лягла жертва.

В очах – небо з хмарками.

–@–

Герої моря -

Вижили сорок сім днів.

Слава їм усім.

А був ще й Голодомор!

Вічна пам’ять – хто вижив!

–@–

Осіння йде мряка.

Пам’ять Голодомору:

Суп із ременю,

Юшка з ялових чобіт,

Котлети із кропиви.

–@–

Знов завірюха.

Пам’ять Голодомору:

Юшка із трісок –

З дошки де різалось сало,

З довбні де рубалось м’ясо.

–@–

Бруньката весна.

Пам’ять Голодомору:

Млинці із липи.

Можна найти на полі –

Гнилу картоплю, жучків.

–@–

Сучасне літо.

Пам’ять Голодомору -

Сите дозвілля.

Був великий не врожай!

Чи був той Голодомор?!

–@–

Кидок з Корану.

Повертаються назад

Дівчата мандрів.

Не йде ж передком віра.

Не вийшло й роксоланство.

–|–

Вранішня зоря.

Калабані молока

Біля сараю.

Сьорбає із калюжі

Підколодна гадюка.

–/–

Розкол вкРАїни.

Схизма віри й помеРАнч…

Заглянув би РА?

Брахманський же Великдень –

Поминальний ж досі день.

–\–

Мовна розлука.

„Стіх” – це є дзвінкий кашель!

„Вірш” – це є „повір”!

„Пєсня” – „піскові часи”.

„Пісня” – це „сльоза журби”.

-Ї-

Хвала тим рукам,

Що вирощують жито,

Риють вугілля,

Злітають на майдані,

Не голосують грошам.

–/–

Сидить горобець

У гніздечку ластівки,

Сміло чиркає…

Кружляють вже ластівки.

Замурують те гніздо.

–\–

Осіння мряка.

Тривожить душу пугач.

Кичить чибіс.

Лиш гуляючи лісом –

Маєш надію весни.

–\–

В снігу дерева.

За пеньком сховалися

Руді опеньки.

На червоному кущі

Ласує рябий фазан.

–|–

Трублять ізюбри,

Копитом риють листя,

Ламають роги.

Весною ж їх малята –

Молоді жують бруньки.

–/–

Камін: горить дуб.

Огнем тихо гогоче

Свої спомини.

Трьох віків волі в гаю

Й двох – тюрми-шафи в панів.

–\–

Злиться, бурунить,

Закипає вже з(д)лоба.

От й готове Зло.

Палає далі огонь.

Википить зло піною.

–/–

З даху будівлі,

Де є університет,

Злітає зграя –

Ворон… ФілософДуми

… кружить над головою.

–\–

Велика чорна

Надія – є, Обама,

Велика біла

Надія в боксі – Кличко,

А, що ж для України?

–|–

Красна калина

Росте біля криниці.

Збирає думи.

З роси живої води –

Осяяні сузір’я.

–\–

В синім небі

Молодик пасе зорі.

Самотнє ж сонце

Годує кожну з рослин

Й вигріває всіх людей.

–|–

Сріблястий місяць –

Сонцем освітлений ріг

Й помаранчу диск…

Небесний коловорот.

Землі – навкруги з Сонцем.

-Бершадь-

Райком партії

Та церква Патріарха

Москви – навпроти…

Будує церкву й Київ –

На руїнах цадика.

–\–

Мал – обрізання.

Малка – мати ВладМиру…

Й Хозр Довгорукий…

Коротка історія –

Росії, родом з Москви.

–/–

Ворожба очей.

Працьовитих губ жага…

Й гаряча пічка…

Це осінні бажання –

Перед холодом зими.

–\–

„Сахар” – не цукор!

Твердять думи Кабали…

Розтворяється ж ?

А – не стає солодким,

Й солод не визріває…

–/–

Сіріє небо

Серед мороку міста…

А де ж схід сонця?

Хмарочоси ховають.

Та й асфальт забрав росу.

–\–

Рудий мурашник.

Зелена галявина.

Снують комахи.

Волочать всяке збіжжя.

Бо ж довга буде зима.

–/–

Зерно із жита

Через дев’ять місяців

Стає буханцем –

Коли є землі лоно

Й ніжні руки арія.

–\–

Чавкають губи –

Коли втрапляє їжа.

Бажане мовлять –

Коли є з ким говорить…

Та, деколи, ж й – співають.

–/–

Мандрує слово:

„Йог” пішов з індусами,

Лиш „п’яний їжак”

Залишився у снігах.

Та з талмуду – „гой”.

- | -

Весняний свіжий

Вітер кличе в дорогу…

Й вічна мерзлота

Та засніжена тундра

Манить вже міражами.

–\–

Плаває огар

У білому лататті

Голубих калюж.

На березі же – ірис

Зирить білу волошку.

- Ї –

А – аА – оА,

О – оО – оооО…

Ай – А – ооО.

Вранішня зоря встала.

Пора на полювання.

–/–

В’ється барвінок

На Тараса могилі.

Десь лине пісня.

На кульбабу сів джміль -

Сховалось вже сонце.

–\–

Політ над гніздом

Зозулі – де вже яйця

Чи біса, чи ще…

Доля кожного мужа,

Який торить долі шлях.

–/–

Торосить тайгу.

Дощ – вже четвертий тиждень.

Ослизла тропа.

Чекати нема часу.

Далеко ще горизонт.

–\–

Гудять ще бджоли.

Вдалий літок, та й взяток.

Лиш мед падевий.

Чорнобиль, Безрадичі?

Ген…, чи пасічник винен?

–/–

Жовтий листопад.

Шурхіт мітли двірника.

Бреде розлука.

Падають криві слова.

Відлуння пісень весни.

–\–

Під спів хуртелиць

Тріщать дрова в каміні…

Й мурличе кішка.

Тихо лиш горить свіча,

Лягають рядки в зошит.

–@–

„Хокку” це виклик

Трьох рядків дієвих слів.

Відгук ж – два рядки.

Прочитанні слова ждуть

Відлуння тих слів – думок.