Віршовані народні прислів’я
Віктор Перконос
Повзе ще „танка”
По землі України –
Забута ж „пата”
–нп–
Хай життя буде…
Солом’яним. Золота
Смерть почекає.
–нп–
Життя для щастя…
Закоротке. Й задовге –
Для гніту лиха.
–нп–
Життя любить тих,
Котрі борються з ним.
Й нищить скорених.
–нп–
Лиха людина –
Не скотина: на заріз
Не відгодуєш.
–нп–
Аж поки сонце…
Зійде – то роса очі…
Зовсім вже виїсть.
–нп–
Норовистий ж кінь,
А не може кобилу…
Завербувати.
–нп–
Сказане – кожний
Трактую по своєму.
Це вже не твоє.
–нп–
Де ж тії слова,
Що душу потривожать…
Й добро принесуть.
–нп–
Не було добра
Змалку – не буде його
Та й до останку.
–нп–
Доброго й корчма
Не зіпсує… Злого же
Й церква не справить.
–нп–
Де слова з ділом
Розходяться – водяться
Там безпорядки.
–нп–
Від добра ніхто
Не біжить. Не шукає
Й іншого добра.
Добре треба шукати.
А зло – і само прийде.
–нп–
Знайшов, то не скач.
Коли загубив – не плач.
Шлях твій ще довгий.
–нп–
Всяк, хто шукає
Собі й скрізь небезпеку…
В ній і загине.
–нп–
Коню доброму
Й ледачому потрібні
Добрії віжки.
А жінці, що поганій,
Що вже хорошій – різки!
–нп–
З дужим не борись,
А з багатим не судись…
Воля ж є не там.
–нп–
Як дає Бог день,
То дасть вже й всім поживу…
І добрим, і злим.
–нп–
Щастя як трясця:
Кого дуже захоче,
Того й нападе.
–нп–
Істинне щастя –
Зовсім не в ваших скринях…
В Вашому серці.
–нп–
Не лізь у душу
Чужу… Пізнай себе сам.
Будеш щасливим.
–нп–
Криницю води,
Що дає тобі життя
Довбай у собі.
–нп–
Дай серцю волю –
Заведе у неволю…
Й закриє замок.
–нп–
Мужича правда –
Є колюча й болюча.
Солодка ж в пана.
Гояться рани правди.
Жало ж зла не заживне.
–нп–
Хоч засип правду
Золотом… Вона спливе
У чистій воді.
–нп–
Заслуги батька
Не переходять сину…
Навпаки ж завжди!
–нп–
Слова із пісні –
Не викинеш… лишиться
Ж мелодія та.
–нп–
Ой тут ще сухо,
Ой тут ляжемо, ой – дасть…
Ой тут вже грязно.
–нп–
Грайте музики,
Щоб цицьки трусилися.
Хлопці ж дивують.
–нп–
Ще біля тину –
В Парасі курка мерзла.
В хліву – розтала.
–нп–
Ой… вже хочеться.
Піди, серце, й принеси
До буханця ковбаси.
–нп–
Ой Пилипе… ой…
З великою ж бідою…
Пи_ли… ще Пилип…
–нп–
Дружка цицяста
Перва, друга з черевом,
Третя вже на днях.
Волові ж були роги –
Між ногами тих дівчат.
– китайське прислів’я –
Поріг, об який
Обтирають грязь з ноги,
Не буде гнилим.
– Шандор Петофі –
Кучер б’є коней
Батогом – не щоб впали…
Щоб швидше бігли.
– Шандор Петофі –
Студент це – ніхто.
Але ж із нього вже може
Вийти – й… велике.
– Шандор Петофі –
Віршотворення –
Не салон, куди входять…
Напомаджені
У блискучих чоботах,
А Храм – можна й босяком.