Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Щоденник буття (4)

Віктор Перконос

–/–

 

Ірод й Голова

Івана Хрестителя –

Сучасний ребус.

 

–\–

 

Місяць на Сонці:

Затемнення Розуму…

Чи то геноцид.

 

–\–

 

Лоза є винна

Перед світом божіїм

За весь сказ життя.

 

–/–

 

Закрите в бочці

Й, перешумівши, вино

Не вмре… ніколи.

 

–\–

 

Сучасна мова:

Транси компіляції

Й розлад вживання.

 

–/–

 

Не прийшов вечір.

Пісня ллється рікою…

Буде ж ще ранок.

 

–\–

 

Є лиш триєдність:

Потуг народження та –

Мук віку й смерті.

 

–/–

 

Надворі вже ніч

Горить лиш душі свіча…

Чекає ранкує

 

–\–

 

Зійшло вже сонце,

А ще темрява в душі…

Не впала роса…

 

–/–

 

Осінь. Мовчить ліс.

Не шумлять дерева.

Марять зимою.

 

–\–

 

Цвіте барвінок

Та стелиться килимом

Могили бійця.

 

–/–

 

Шелест осики

Віщує страхи буття.

Береза ж, мовчить.

 

–\–

 

Батіг не свистить –

Не має снаги Життя.

Коні не винні.

 

–/–

 

Гарцює огер…

Ламає паркан бугай…

Пахощі ж весни…

 

–\–

 

В долині туман

Захищає від сонця

Старі кульбаби.

 

–/–

 

Берези шатро.

Ніжний стогін. То ячать…

Брунькаті губи.

 

–\–

 

Світ Дня й тьма ночі.

І був вечір, й буде ранок.

Бог слів – слово Бог.

 

–/–

 

В дитинстві ноги

Босі: то росте – босяк…

Чи пісняр Землі.

 

–\–

 

В капусті пошук.

А знаходять у житі –

Зелень капусти.

 

–/–

 

Чим гірше – тим краще.

Краще – треба щоб було.

ДиЛема маляра.

 

–\–

 

Цвіт жовтих квіток –

Це лиш копія сонця.

Зелене ж небо.

 

–/–

Є ґа?нжа церков.

Нема поганих шинків –

Біда народу.

 

–\–

Народ й нарада.

Більшовики радяться –

Бідує нарід.

 

–/–

 

Ячить щось нарід.

З лави звучать заклики:

„Хай буде ПАГін”

 

–\–

 

Цвіте ганч людей…

Лудяться пусті відра…

Росте пагінець…

 

–/–

 

Щось небо чорне,

Іде злива – без грому.

Райдуга ж – не йде.

 

–\–

 

Грім чомусь гримить,

І не має блискавиць.

Тож – цвіте забрід.

 

–/–

 

Вже третій місяць

Не вертають пенсії борг.

Потрібен викуп.

 

–\–

 

Дарунки долі

Пахнуть і скрізь та й завжди.

А цвіте кульбаба.

 

–/–

 

Євшан–зілля Є:

Чорнобиль – упалий Янгол,

Й гіркота ДніпРа.

 

–\–

 

Дзеркало ставу…

От луною пішло коло…

Пірнула жаба.

 

–/–

 

Цвіте калина,

Кумкають з боліт жаби…

Клює вже короп.

 

–\–

 

Звучить сопілка.

Застигли очі кобри.

Й мерехтить язик.

 

–/–

 

Марить жар сонця.

Метеликів калюжа.

Й никне ромашка.

 

–\–

 

Розцвіло жито.

Дозріла вже береза…

Віники бані.

 

–/–

 

Сліпий бандурист

Перебирає струни…

Чи буде пісня?

 

–\–

 

Плаче ще верба…

Співає соловейко…

Кінчає весна.

 

–/–

 

Шумить буревій,

Тріщать старі дерева.

Сховався й Перун.

 

–\–

 

Цвіте бузина,

Над нею рій мошкари –

Заметіль душі.

 

–/–

 

Чорнії думи,

Коли в почуттях зима…

Пошук проліска.

 

–\–

 

Здолати тютюн

Просить вже сива мати

Школяра сина.

 

–/–

 

Фарби осені,

Розмаїття кольорів…

Йде ж сива зима.

 

–\–

 

Австрії ще герб:

Орел, в лапах якого, …

От, «молот, серп» … То … ?

 

–/–

 

Гербарій Отця,

«Параша» із молитов…

Як від сонця?

 

–\–

 

Спить досі церква.

До неї не ходить Бог –

Люди дрімають.

 

–/–

 

Йде сніг, вже весна.

Розтанула вже й душа.

Жінок, ж, не має.

 

–/–

 

Коні не винні,

Що стелиться курява.

Стежки, ж, шлях – не той.

 

–\–

 

Ліс вже рубають,

А він ще не виказав

Небу дум Землі.

 

–/–

 

Зелене шатро.

Оселя, райське житло.

Птахів… та гадюк.

 

–\–

 

Голубе небо,

Сонце. А поле та ліс –

Чекають дощу.

 

–/–

 

Шелестить струна.

Будить душу поета.

В павутині мух.

 

–\–

 

Каплі дощу у –

Бубон калюжі вже б’ють.

Блискає й гримить.

 

–/–

 

Плаває манта

У глибоких пучинах…

Шаманять ж, манти.

 

–\–

 

Човен йде тихо.

Молодик, ж, козачого

Сонця… вже встає.

 

–/–

 

Святослав: – «Йду на Ви!».

Чи буде ще – «Гой є си?»

Гомін волошок.

 

–\–

 

Народ – радіо,

Співає пісню бика.

Вже мовчить вівця.

 

–/–

 

«Ша_ро_мі» – любі

Друзі, тут. «Шаромижник» –

Там. Простір мови.

 

–\–

 

«Се_ля_ві» – пошук

Жінки. Є лиш дівчина,

Що вже кохає.

 

–/–

 

Зимніх дум душі

Відгукується пагін

Дерева життя.

 

–\–

 

Пісня сопілки

Ворожить, смирить овець…

А в танці баран…

 

–/–

Очі читають

Чужі тексти – вухами.

Від струн губ душі.

 

–\–

 

Тора. Біблія.

Коран. У чому різність?

Талмуд, Кабала…

 

–/–

 

Лепет міледі

Про газові труднощі…

Бо бродить жито.

 

–\–

 

Доля є кара.

Обоє ми в бараку.

Ще раб та вже гой.

 

–/–

 

Прийшов жовтий бик,

Зиркнув блакиттю очей

І випив воду.

 

–\–

 

Хата дитинства.

Маленька та понура…

Все ж – світло з неї!

 

–/–

Діди та баби.

Кохання батька й мами.

От всесвіт життя!

 

–\–

 

Тремтячі вуста

Шепочуть ще молитву.

Й вологі губи…

 

–/–

 

Весна. Теплий дощ.

Й скрізь чорні парасольки…

Мерзло на душі.

 

–\–

 

Сипле сніг весни –

Хоч, вже розцвіла вишня.

Родилась дочка.

 

–/–

 

Сучасна мова:

Транси компіляції

Й розлад вживання.

 

–\–

 

Бринить вже муха

В Інтернет – павутинні.

Гудять ще бджоли.

 

–/–

 

Державна кава.

Нудна промова мера.

Й сіль сльози метра.

 

–\–

 

Ніжні дотики:

Колюча ще лисина…

Й молоді перси.

 

–/–

 

Ніжні ще вуста

До колючих вже вусів…

Плаче кохання.

 

–\–

 

Гасне комп’ютер,

Бо барахлить тріод.

Один із тисяч.

 

–/–

 

Здолати тютюн.

Просить вже сива мама –

Школяра, сина.

 

–\–

 

Пахне полином,

Забродила закваска…

Родився брат.

 

–/–

 

Виє вже вітер,

Дмухає завірюха…

Й жевріють думки.

 

–\–

 

Осіння мряка.

За вікном… Тліє серце

Й капають сльози…

 

–/–

 

Сутінки буття:

Чорної свічки душі –

Жевріє вогник.

 

–\–

 

Наступила осінь.

Червона вже калина.

Родилась дочка.

 

–/–

 

Блеють вже вівці:

Й голодні, й замурзані.

Бо пастух не той!

 

–\–

 

Гуляє жінка –

Бо чоловік п’яниця.

Квакають жаби.

 

–/–

 

Голубе небо –

За горизонтом хмари…

Кульгає старість…

 

–\–

 

Сутінки душі.

Але – десь горить свічка…

Й метелик кохань.

 

–/–

 

Ніжні ласки рук,

Жаркий цілунок… Пора –

Вже прокидатись.

 

–\–

 

Шостий день волі –

Від жіночих примусів.

Пора в неволю!

 

–/–

 

Завиває пес –

Під брязкання ланцюга…

Й вагітний місяць.

 

–\–

 

Капають сльози.

Любов – зла, не підсудна.

Й родилось маля.

 

–/–

 

Небеса неба

Хмуряться хмарами злив…

Й вагітна Земля.

 

–\–

 

Темне небо. Ніч.

Впала холодна роса.

Скоро світанок.

 

–/–

 

Лід, а в чеканні –

«Валентинки» від сонця.

Щоб вмить… розтати.

 

–і–

 

І лапатий сніг

Сипле на цвілу вишню.

Гасить вир весни.

 

–\–

 

Й спів ворон весни

Тривожить спокій коня.

Скоро запряжуть…

 

–/–

Курличуть гуси

По Волю летять з Півдня.

З Весни по Осінь.

 

–\–

Настав Час, коли:

В серці Біль й Душа плаче –

Осінь весною.

 

–/–

 

Молот кує серп –

Просто. В блакиті неба…

Й Штик… Мліє Яч_мінь…

 

–\–

 

Знову Ми_хайло.

Весна… Нової цвілі…

В Краю Волошки.

 

–/–

І пісне тісто,

Коли нема кола рук –

Не кулеб’яка.

 

–\–

 

Розтягай з тіста,

Що не є пісне й куля –

Марна трата рук.

 

–/–

 

Храм у Києві!

Буйний «сирень»… чи бузок…

Хто його знає?

 

–\–

 

Іскоростень – гак!

Хазарський каганат та…

Короста часу ?!…

 

–/–

 

Весняна думка…

То ясик… й вухо Малха…

Песах та пасха…

 

– \ –

 

Осінь… Людина…

Вмре, як не може жити.

Життя ж – безсмертне!

 

–/–

 

Червень. Все красне.

Соловейко співає.

Повзе ще черв’як.

 

Твар Я, бо творю!

Щось, чи для когось, чогось.

І ще творити?

 

–\–

 

ПроЯвлять Літа:

ТриЗуб – «ВолЯ» чи «СоКіл»

Й… той лов Рюрика !?

 

>А.К.М<

 

Й сум, й сума, й сумо ?!

Цвіте на полі життя

Море волошок.

 

–@–

 

Сонячний Вітер –

Віє. Біблії Слова –

Падають віршем.