Щоденник буття (4)
Віктор Перконос
–/–
Ірод й Голова
Івана Хрестителя –
Сучасний ребус.
–\–
Місяць на Сонці:
Затемнення Розуму…
Чи то геноцид.
–\–
Лоза є винна
Перед світом божіїм
За весь сказ життя.
–/–
Закрите в бочці
Й, перешумівши, вино
Не вмре… ніколи.
–\–
Сучасна мова:
Транси компіляції
Й розлад вживання.
–/–
Не прийшов вечір.
Пісня ллється рікою…
Буде ж ще ранок.
–\–
Є лиш триєдність:
Потуг народження та –
Мук віку й смерті.
–/–
Надворі вже ніч
Горить лиш душі свіча…
Чекає ранкує
–\–
Зійшло вже сонце,
А ще темрява в душі…
Не впала роса…
–/–
Осінь. Мовчить ліс.
Не шумлять дерева.
Марять зимою.
–\–
Цвіте барвінок
Та стелиться килимом
Могили бійця.
–/–
Шелест осики
Віщує страхи буття.
Береза ж, мовчить.
–\–
Батіг не свистить –
Не має снаги Життя.
Коні не винні.
–/–
Гарцює огер…
Ламає паркан бугай…
Пахощі ж весни…
–\–
В долині туман
Захищає від сонця
Старі кульбаби.
–/–
Берези шатро.
Ніжний стогін. То ячать…
Брунькаті губи.
–\–
Світ Дня й тьма ночі.
І був вечір, й буде ранок.
Бог слів – слово Бог.
–/–
В дитинстві ноги
Босі: то росте – босяк…
Чи пісняр Землі.
–\–
В капусті пошук.
А знаходять у житі –
Зелень капусти.
–/–
Чим гірше – тим краще.
Краще – треба щоб було.
ДиЛема маляра.
–\–
Цвіт жовтих квіток –
Це лиш копія сонця.
Зелене ж небо.
–/–
Є ґа?нжа церков.
Нема поганих шинків –
Біда народу.
–\–
Народ й нарада.
Більшовики радяться –
Бідує нарід.
–/–
Ячить щось нарід.
З лави звучать заклики:
„Хай буде ПАГін”
–\–
Цвіте ганч людей…
Лудяться пусті відра…
Росте пагінець…
–/–
Щось небо чорне,
Іде злива – без грому.
Райдуга ж – не йде.
–\–
Грім чомусь гримить,
І не має блискавиць.
Тож – цвіте забрід.
–/–
Вже третій місяць
Не вертають пенсії борг.
Потрібен викуп.
–\–
Дарунки долі
Пахнуть і скрізь та й завжди.
А цвіте кульбаба.
–/–
Євшан–зілля Є:
Чорнобиль – упалий Янгол,
Й гіркота ДніпРа.
–\–
Дзеркало ставу…
От луною пішло коло…
Пірнула жаба.
–/–
Цвіте калина,
Кумкають з боліт жаби…
Клює вже короп.
–\–
Звучить сопілка.
Застигли очі кобри.
Й мерехтить язик.
–/–
Марить жар сонця.
Метеликів калюжа.
Й никне ромашка.
–\–
Розцвіло жито.
Дозріла вже береза…
Віники бані.
–/–
Сліпий бандурист
Перебирає струни…
Чи буде пісня?
–\–
Плаче ще верба…
Співає соловейко…
Кінчає весна.
–/–
Шумить буревій,
Тріщать старі дерева.
Сховався й Перун.
–\–
Цвіте бузина,
Над нею рій мошкари –
Заметіль душі.
–/–
Чорнії думи,
Коли в почуттях зима…
Пошук проліска.
–\–
Здолати тютюн
Просить вже сива мати
Школяра сина.
–/–
Фарби осені,
Розмаїття кольорів…
Йде ж сива зима.
–\–
Австрії ще герб:
Орел, в лапах якого, …
От, «молот, серп» … То … ?
–/–
Гербарій Отця,
«Параша» із молитов…
Як від сонця?
–\–
Спить досі церква.
До неї не ходить Бог –
Люди дрімають.
–/–
Йде сніг, вже весна.
Розтанула вже й душа.
Жінок, ж, не має.
–/–
Коні не винні,
Що стелиться курява.
Стежки, ж, шлях – не той.
–\–
Ліс вже рубають,
А він ще не виказав
Небу дум Землі.
–/–
Зелене шатро.
Оселя, райське житло.
Птахів… та гадюк.
–\–
Голубе небо,
Сонце. А поле та ліс –
Чекають дощу.
–/–
Шелестить струна.
Будить душу поета.
В павутині мух.
–\–
Каплі дощу у –
Бубон калюжі вже б’ють.
Блискає й гримить.
–/–
Плаває манта
У глибоких пучинах…
Шаманять ж, манти.
–\–
Човен йде тихо.
Молодик, ж, козачого
Сонця… вже встає.
–/–
Святослав: – «Йду на Ви!».
Чи буде ще – «Гой є си?»
Гомін волошок.
–\–
Народ – радіо,
Співає пісню бика.
Вже мовчить вівця.
–/–
«Ша_ро_мі» – любі
Друзі, тут. «Шаромижник» –
Там. Простір мови.
–\–
«Се_ля_ві» – пошук
Жінки. Є лиш дівчина,
Що вже кохає.
–/–
Зимніх дум душі
Відгукується пагін
Дерева життя.
–\–
Пісня сопілки
Ворожить, смирить овець…
А в танці баран…
–/–
Очі читають
Чужі тексти – вухами.
Від струн губ душі.
–\–
Тора. Біблія.
Коран. У чому різність?
Талмуд, Кабала…
–/–
Лепет міледі
Про газові труднощі…
Бо бродить жито.
–\–
Доля є кара.
Обоє ми в бараку.
Ще раб та вже гой.
–/–
Прийшов жовтий бик,
Зиркнув блакиттю очей
І випив воду.
–\–
Хата дитинства.
Маленька та понура…
Все ж – світло з неї!
–/–
Діди та баби.
Кохання батька й мами.
От всесвіт життя!
–\–
Тремтячі вуста
Шепочуть ще молитву.
Й вологі губи…
–/–
Весна. Теплий дощ.
Й скрізь чорні парасольки…
Мерзло на душі.
–\–
Сипле сніг весни –
Хоч, вже розцвіла вишня.
Родилась дочка.
–/–
Сучасна мова:
Транси компіляції
Й розлад вживання.
–\–
Бринить вже муха
В Інтернет – павутинні.
Гудять ще бджоли.
–/–
Державна кава.
Нудна промова мера.
Й сіль сльози метра.
–\–
Ніжні дотики:
Колюча ще лисина…
Й молоді перси.
–/–
Ніжні ще вуста
До колючих вже вусів…
Плаче кохання.
–\–
Гасне комп’ютер,
Бо барахлить тріод.
Один із тисяч.
–/–
Здолати тютюн.
Просить вже сива мама –
Школяра, сина.
–\–
Пахне полином,
Забродила закваска…
Родився брат.
–/–
Виє вже вітер,
Дмухає завірюха…
Й жевріють думки.
–\–
Осіння мряка.
За вікном… Тліє серце
Й капають сльози…
–/–
Сутінки буття:
Чорної свічки душі –
Жевріє вогник.
–\–
Наступила осінь.
Червона вже калина.
Родилась дочка.
–/–
Блеють вже вівці:
Й голодні, й замурзані.
Бо пастух не той!
–\–
Гуляє жінка –
Бо чоловік п’яниця.
Квакають жаби.
–/–
Голубе небо –
За горизонтом хмари…
Кульгає старість…
–\–
Сутінки душі.
Але – десь горить свічка…
Й метелик кохань.
–/–
Ніжні ласки рук,
Жаркий цілунок… Пора –
Вже прокидатись.
–\–
Шостий день волі –
Від жіночих примусів.
Пора в неволю!
–/–
Завиває пес –
Під брязкання ланцюга…
Й вагітний місяць.
–\–
Капають сльози.
Любов – зла, не підсудна.
Й родилось маля.
–/–
Небеса неба
Хмуряться хмарами злив…
Й вагітна Земля.
–\–
Темне небо. Ніч.
Впала холодна роса.
Скоро світанок.
–/–
Лід, а в чеканні –
«Валентинки» від сонця.
Щоб вмить… розтати.
–і–
І лапатий сніг
Сипле на цвілу вишню.
Гасить вир весни.
–\–
Й спів ворон весни
Тривожить спокій коня.
Скоро запряжуть…
–/–
Курличуть гуси
По Волю летять з Півдня.
З Весни по Осінь.
–\–
Настав Час, коли:
В серці Біль й Душа плаче –
Осінь весною.
–/–
Молот кує серп –
Просто. В блакиті неба…
Й Штик… Мліє Яч_мінь…
–\–
Знову Ми_хайло.
Весна… Нової цвілі…
В Краю Волошки.
–/–
І пісне тісто,
Коли нема кола рук –
Не кулеб’яка.
–\–
Розтягай з тіста,
Що не є пісне й куля –
Марна трата рук.
–/–
Храм у Києві!
Буйний «сирень»… чи бузок…
Хто його знає?
–\–
Іскоростень – гак!
Хазарський каганат та…
Короста часу ?!…
–/–
Весняна думка…
То ясик… й вухо Малха…
Песах та пасха…
– \ –
Осінь… Людина…
Вмре, як не може жити.
Життя ж – безсмертне!
–/–
Червень. Все красне.
Соловейко співає.
Повзе ще черв’як.
Твар Я, бо творю!
Щось, чи для когось, чогось.
І ще творити?
–\–
ПроЯвлять Літа:
ТриЗуб – «ВолЯ» чи «СоКіл»
Й… той лов Рюрика !?
>А.К.М<
Й сум, й сума, й сумо ?!
Цвіте на полі життя
Море волошок.
–@–
Сонячний Вітер –
Віє. Біблії Слова –
Падають віршем.