Свято смерті

Клим Поліщук

Чудний, дивний хтось пронісся.

Зірки в небі загасив, –

Притаївся край узлісся,

І як сич заголосив.

Гомін стогоном розкотився,

Схвилювалися сніги,

Вмить велично хтось з’явився

І оглянув навкруги.

З криком, стогоном понад гаєм

Рій примарів закрутивсь,

Заметушився з одчаєм,

Над степами розстеливсь.

Хі! ха-ха! В хмарах регоче,

Щось як велет розп’ялось,–

Дух морозить, кров лоскоче,

Жахом серце обнялось.

Смерть? Вона святкує свято,

Це її навісний спів,

Що зганяє так завзято

Злу отару чорних снів.

Та надії в нас багато, –

Загримлять з-над хмар громи,

Зникне сумне смерті свято,

Розійдуться чорні сни.

К. Поліщук.

1913 р. Краснопіль.

Примітки

Подається за виданням: Поліщук К. Сім торбинок сміховинок. – Київ: 1913 р., с. 46 – 47.