Субота

Запис С.Руданського

В суботу одбувалося дві великих ділі: а) пікся коровай і б) одправлялися гостини.

а) Коровай

Під вечір збираються коровайниці і –

І

Благословляться коровай розчиняти:

Коровайниці

Пане старосто!

Староста

Раді слухать!

Коровайниці

Благословіть коровай розчиняти!

Староста

Нехай бог благословить!

Коровайниці

І другий раз!

Староста

Нехай бог благословить!

Коровайниці

І третій раз!

Староста

Нехай бог благословить!

Тогді співають:

4

Благослови, боже, (2)

І отець і мати

Своєму дитяті

Коровай розчиняти.

5

Ой годі, годі, пшенице,

Сім літ у стозі стояти,

Час тебе, пшенице, почати –

Тодорцеві коровай розчиняти.

6

Із семи літ пшениця,

Із семи криниць водиця,

Із семи кур яйця

[Співають і так: А яйця з Крем’янця (прим. С. Руданського).]

До нашого коровайця.

7

Чорная та муку сіє,

А хибкая воду носить,

А русява бога просить,

Щоб був коровай хороший.

8

Хто всадив, той вийме –

Не будем наймати

Копистки виймати.

9

Старшая коровайнице,

Подивися у віконечко,

Як ще трохи рано,

То ще погуляймо,

А як буде пізно,

Розійдемося різно.

10

Завели нас в діло (2)

Аж чоло спітніло.

На бога ж ви гляньте,

Нам горілки дайте.

Як дайте, так дайте,

Самі ся догадайте.

II

Благословляться місити і співають:

11

Благослови, боже, (2)

І отець і мати

Свойому дитяті

Коровай місити.

12

Як ми коровай місили,

З Дунаю воду носили;

Хоч не з Дунаю, з криниці,

Замісили коровай сестриці

[За сими піснями співали знову:

Ой годі-годі, пшенице (див. 5).

Із семи літ пшениця (див. 6) (прим. С. Руданського).]

III

Благословляться ліпити і співають:

13

Благослови, боже, (2)

І отець і мати

Свойому дитяті

Коровай ліпити.

14

Ой Тодорцева ненька

Та по улоньці ходить,

Та сусід своїх просить:

– Та ходіть тепер до нас,

До мого дитяти;

А зробіте коровай красний,

Як на небі місяць ясний:

Поробіте шишечки,

Як на небі зірочки!

15

Трійця по церкві ходила,

Спаса за ручку водила.

– Ой, спасе ж наш, спасе!

Та ходи ж тепер до нас;

А в нас тепер гарно:

Хорошенько коровай бгають,

Сиром посипають,

Маслом поливають;

А яйця з Крем’янця

До нашого коровайця.

16

Поїдемо до Крем’янця, (2)

Заберемо кури, яйця,

Та будемо яйця бити,

Коровай ліпити.

17

Ой як же ми коровай бгали,

Які ж бо ми квіти клали:

Клали васильок,

Клали барвінок

І всякії квіти,

Щоб любилися діти.

18

Золотарі купці їдуть, (2)

Золотії шишечки везуть,

А срібнії цвяшечки

Прибивати шишечки.

19

А з суботоньки на неділеньку година,

А зібралася вся Тодорцева родина;

Привезла вона а сім кіп яєць у коші,

Аби господь дав, щоб був коровай хороший.

20

До бору, старосто, до бору,

Та рубай сосну здорову,

Та рубай же її на загніт,

Красний наш коровай на весь світ.

21

Помела, старосто, помела,

Щоб твоя борода вимела;

Як не буде помело мести,

Буде твоя борода мести.

22

Староста прибрався, (2)

Сім літ не вмивався,

А восьмого року

Пішов до лотоку.

Там его свашки вмили,

Веслом підголили,

Перевеслом підперезали,

До короваю взяли.

23

Ангол прилітає, (2)

А в піч заглядає,

Чи шасливеє місце

Короваєві сісти.

24

А в нашої печі (2)

Золотії плечі,

А срібнії крила,

Щоб коровай гнітила.

Староста зробив нове помело і вимів піч; а коровайниці всадили коровай; потому староста перехрестив лопатою всі чотири стіни, почавши од образів; а старшая коровайниця пішла з лопатою по хаті танцювати. Потому ходили з водою на тік і співали:

25

Ми на тік воду носим, (2)

Господа бога просим:

Роди, боже, жито-пшеницю

І всяку пашницю.

А повернувши з току співали:

Ми на тік воду носили, (2)

Господа бога просили:

Роди, боже жито-пшеницю

І всяку пашницю.

Як виймають коровай, то співають:

26

А в нашої печі (2)

Низенькії плечі,

Будемо піч рубати,

Коровай добувати.

А як виймуть, то гойдають на руках і співають:

27

Ой де ж то дівся господар,

Нехай викупить коровай.

Як не буде викупляти,

Повеземо продавати.

б) Гостини

Тим часом як коровайниці печуть коровай, молодий і молода ходять по селу і спрошують свою родину. Потому молодий вертається додому, угощає вдома свою родину і переходить на вечерю до молодої.

І. Спросини

28

Місяцю-рогозою, (2)

Світи нам дорогою,

Щоб ми не зблудили,

Віночка не згубили.

29

Ой, матінко-утко, (2)

Увивайся хутко.

Вже ж бо ми увивали,

Все село звоювали.

Від кілка до кілка

Не минули ані двірка.

І спідниці заросили,

Всю родину іспросили.

30

Хмарка наступає, (2)

Дощик накрапає,

Тодорцева челядь,

Як мак, процвітає.

II. Поворіт

У порога молодший староста благословиться у старшого:

«Благослови в сей дім вступить!» Хрестить палицею поріг і за хустку вводить молодого. Потім знову благословиться: «Благослови молодому у отця і неньки благословенія просить!» – і молодий падає батькам в ноги, а буяри приспівують:

31

Похильнеє дерево ялина.

Покірніше дитятко Тодорцьо.

Низенько ся родиноньці кланяє,

Біле личко слізоньками вмиває,

А жодної родиноньки не минає.

Ой хоч кланяй, Тодорцю, хоч не кланяй,

А жодної родиноньки не минай:

Не рік, не два родинонька чекала,

Заким твого поклононьку діждала.

32

Зеленая та дібровонько, (2)

Чого в тебе та пеньків много?

Чого в тебе та пеньків много, (2)

Паросточку ані єдного?

Ой, молодий та Тодоречку, (2)

Чого в тебе та батьків много,

Чого в тебе та батьків много, (2)

А рідного ані єдного?

Наїстися та напитися, (2)

А нікому зажуритися.

Благословляться знову «за стіл сісти», а за столом, коли батько перепиває до молодого, буяри співають:

33

Хилилася вишенька (2)

Через тин до садочка.

Кланяється Тодорцьо (2)

Через стіл до батенька:

– Батеньку, голубчику! (2)

Перепий же до мене

З повною повничкою, (2)

І з щастям, з долечкою.

– Проси, Тодорню, бога, (2)

Щоб було щастя й доля.

Встаючи, лягаючи, (2)

Господа благаючи.

34

Ой надворі голубець гуде, (2)

А до хати голосок іде;

Ой то ж не голосок іде, (2)

То Тодорцьо й пораджається:

– Порадь мене, моя матінко,

Кого мені та буяр брати?

– Бери, сину, всю челядину,

Убогую і багатую:

Убогою пораджатися,

Багатою й величатися.

35

[Кожда стрічка співається по два рази і за первим доспівується – «рано-рано», а за другим – «та ранесенько» (прим. С. Руданського).]:

Слала зоря до місяця

Ой, місяцю-товаришу,

Не сходь же ти ранше од мене,

А зійдемо враз обоє,

Освітимо небо й землю,

Небо й землю, гори й долини;

Звеселиться звір у полі,

Звір у полі, гість у дорозі.

Слала Васюня до Тодорця:

– Ой, Тодорцю, суджений друже!

Не сідай на посад ранше од мене,

А сядемо враз обоє,

Звеселимо отця й неньку,

Отця й неньку, всю родину,

Всю родину близьку й далеку.

Як подають їсти, то співають:

36

Ой а що ж то за доріженька,

Що від стола до поріженька?

Ой заходять нас вісти,

Що дають нам їсти.

З перцями, з шапранами,

З дорогими приправами.

37

Ой піду я по подвір’ячку

Та нарву я та барвіночку,

Та постелю по столі,

Щоб було зеленесенько,

Вечеряти веселесенько.

38

А в голуба ніжки тоненькі,

А в Тодорця ложки маленькі,

Ви, буяри молодесенькі,

Щоб не були голоднесенькі,

Щоб удома не сказали,

Що вам їсти не давали.

Як встають із-за стола, то співають:

39

Встаньте, буяри, встаньте,

Честь богу, хвалу дайте

І подякуйте:

Наперед богу,

Свату, сванечці

І єго дочці,

І кухарочці

За хліба положені,

За солі поставлені

І за добрую ласку.

III. Перехід до молодої

В хаті

40

Защебетав соловейко в саду на лому,

Заговорив Тодорцьо у свому дому:

– Виряджай нас, ненько, хорошенько

А до тої тещеньки гордої,

А до тої Васюні молодої.

В дорозі

41

Ненька Тодорця родила, (2)

Місяцем обгородила,

Сонечком підперезала,

До тещі виряджала.

42

[Кожен рядок співається двічі.]

Ой попід лісом битая доріженька,

Ой туди їхав Тодорцьо з буярами.

Єму калина дорогу заступила.

Вийняв шабельку, став калину рубати,

Стала калина до него промовляти:

– Ой не для тебе ся калина саджана,

Оно для тебе дівонька споряджана!

У молодої

а) Благословляться «ввійти в дім» – хрестять поріг і входять.

б) Благословляться «отцю й неньці вклонитися» – і кланяється молодий.

в) Благословляться «за стіл сісти» і сідають:

43

Ой сядь, ой сядь, тихий роєньку,

Тут тобі кривди не буде;

Тілько йно тобі кривдоньки буде,

Що пчілонька прибуде.

Ой сядь, ой сядь, молодий Тодорцю,

Тут тобі кривди не буде;

Тілько йно тобі кривдоньки буде,

Що Васюня прибуде.

44

Тихая Дунай-вода,

Добрая з нами згода;

Добре ся ми згодили,

Що укупі посадили:

Старости з ованечкою,

Буярів з дружечками,

Тодорця з Васюнею.

45

Свашки:

Наші дружечки,

Наші голубочки,

Заспівайте ви нам

Та гарненької,

Веселенької

Пісеньки!

Ой ми вчера

Із вечера

Їхали к дівці,

Пропили пісні

На горівці.

Дружки:

Наші сванечки,

Наші голубочки,

Заспівайте ж ви нам

Та гарненької,

Веселенької

Пісеньки.

А ми вчера

Із вечера

Мостили гати

З зеленої м’яти,

Аби нам пісень

Не пропивати.

46

Ой чом не їси, молода Васюню

Що тобі ненька варила,

Варила вона та гусенята

Та для милого зятя;

А ще варила та голубочки

А для милої дочки.

47

Світилонько-пані, (2)

Та вечеряй же з нами,

Та не будь така пишна,

Як у саду вишня.

– Ой якби я пані, (2)

Не сиділа б я з вами,

Сиділа б я з паничами

За білими калачами.

48

Їжте, буяри, капусту: (2)

Наша капуста тлуста,

Комара задушили,

Капусту присмачили.

49

Їжте, буяри, ріпу, (2)

На моркву вибачайте.

Із’їло порося вовка,

Пропала наша морква.

50

Їли буяри, їли, (2)

Цілого вола з’їли,

На столі ані кришечки,

Під столом ані кишечки.

По вечері танцюють на подвір’ї:

51

Ой наїхали семигоряни з семи гір,

Привезли собі скрипки, цимбали на вибір,

Казали собі по-семигірськи заграти,

Пішов староста із сванечкою гуляти.

Ой на старості куняя шубка з бобрами,

А на сванечці тонкий рубочок з перлами.

Примітки

Подається за виданням: Народні пісні в записках Степана Руданського. – К.: Музична Україна, 1972 р., с. 24 – 35.