Зажурився бурлачина

Запис С.Руданського

Зажурився бурлачина,

Що й копієчки нема.

Сидить, лупає очима,

Як голодная сова.

– Ой мав же я штири воли

Й капшук грошеняти.

Тепер же, як бубон, голий,

Тре знов працювати.

Що в Одесах і Бендерах

За п’ять літ заробив,

То в Полтаві і Варшаві

За два ярмарки пропив.

Пив горілку, мед і пиво,

І дівчата водив,

Тепер плаче – і не диво,

Бо в холодній сидів.

Розплатився в поліції

Нагаями, канчуком.

Рад би тепер підкріпитись,

Коли вийшов босяком.

Плаче гірко і ридає

І в Одесу глядить,

Цвілий сухар оплітає,

Сам як липка дрожить.

– Доробивсь тяжкої муки,

Шумить хмелем в голові,

Серце мліє, дрожать руки

На похмілля мені.

Бо проклятая горілка,

Як розбійник, дере.

Зберу гроші, як мед пчілка

Все шинкарка забере.

Підкріпився сухарами,

Що му з ласки дали,

І залився тут сльозами:

– Де сіль, риба і воли?

Бідна ж моя головонько,

До чого ж я дожився?

Що я бідний буду діяв?

Де мій розум дівся?

Так вам, всі бурлаки, буде,

Як будете гуляти,

Бо забуде вас бог, люде,

Перестаньте гуляти.

По світі не волочіться,

Найдіть темний куток,

Оженіться і працюйте,

Буде хліба кусок.

Примітки

Зажурився бурлачина. Т. 2. Бурлацькі, № 2.

Подається за виданням: Народні пісні в записках Степана Руданського. – К.: Музична Україна, 1972 р., с. 221 – 222.