6

Степан Руданський

«На добраніч, Ганнусенько,

Ой, як ся ж ти маєш?

Ой чи спиш, моя Ганнусю,

Чи мене чекаєш?»

«Ой не сплю я, мій миленький,

Не сплю, не дрімаю,

Тілько тебе виглядаю

Та думу гадаю».

«Що ж ти, мила Ганнусенько,

Що ж ти так гадаєш,

Що за думку, що за гадку

На серденьку маєш?»

«Ой Івасю, серце моє,

Що ж маю гадати?

Хіба теє, що в могилі

Дуже зле лежати».

«Ні! Ганнусю, моя мила,

Лучче мені в гробі.

Лучче мені в тихім гробі,

Ніж на світі тобі».

І цілує Ганнусеньку,

К серцю пригортає.

Наостаток дівчиноньці

Стиха промовляє:

«Будь здорова, Ганнусенько!

Північ наступає.

Зорі світять, місяць сходить,

І півень співає».