Мазур на сповіді

Степан Руданський

Сповідав ксьондз молодий

Мазура старого.

«Що, – питає, – чуєш ти

За собою злого?»

«А нічого!.. Бо і що ж

Злого чути маю?

Чи в костьолі коли був?

Чи коршму минаю?

Слава богу, господь крив:

Злого не бувало…»

«Ах ти, грішнику такий!

Чи ж того ще мало?

А що більше? може, й звів

Чужую дитину?»

«Хотів тілько – та куди!

Не твоїх літ, сину!..»

Підірвався бідний ксьондз

Та хвать за чуприну!

Та так раптом замахнув

Аж на середину!

А той чуба загорнув:

«Правда, – каже, – люди.

Хто лиш з блазнями зайде,

То й сам блазнем буде!»

27 февр[аля 1859].

Примітки

Вперше надруковано у виданні: «Твори Степана Руданського. Том III. У Львові, 1897», стор. 83 – 84. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 123 – 123, звор.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 223.