Шляхтич
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Мша кінчилась у костьолі,
Люд порозсипався,
У костьолі тілько мазур
Убогий остався.
Та ще десь за образами
Захристиян лазить,
Там заслонки опускає,
Там ліхтарі гасить…
Обдивився кругом мазур –
Не видно нікого,
Мазур живо, де Антоній,
Припав до святого:
Błagam cię, człowieczku święty!
Błagam cię. Antoni!
Podaj, serce, mnie pieniędzy,
Niech ja kupię koni!»
А тут йому з-за святого
Грубий голос чути:
«Nie dam, nie dam dla gałgana,
Nie dam i na buty!»
Як почув то бідний мазур,
На ноги схопився,
Подивився на святого,
Ближче приступився;
«Dałeś, nie, Antoni święty, –
Каже до świętego, –
Tylko nie kpij – jestem szlachcic,
Nie pozwalam tego!»
27 февр[аля 1859].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1893, ч. 16, стор. 311 з датою «1860». Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 117, звор. – 118.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 210 – 211.