Вовки

Степан Руданський

«Чого, жидку, так збілів?

Що з тобою сталось?»

– Ах, за мною через став

Аж сто вовків гналось!

«Бог з тобою!.. Сто вовків!..

Та б село почуло…»

– Та воно пак і не сто,

А п’ятдесят було.

«Та й п’ятдесят диво в нас…

Де б їх стільки взялось?»

Ну, Іванцю! нехай так,

Але десять гналось.

«Та і десять не було!

Знать, їден усього?»

А як їден? Аби вовк!

Страшно і їдного…

«А може, то і не вовк?»

– А що ж то ходило?

Таке сиве та мале,

А хвостик, як шило.

26 февраля [1859].

Примітки

Вперше надруковано І. Франком за копією В. Стрільчевського в ж. «Зоря», 1886, ч. 18, стор. 297. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 116, і «Співомовки 1861», стор. 62 – 63. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 207.