«І галас оргії...»

С. Я. Надсон
переклад Михайла Старицького

І галас оргії, і співів п’яних згуки

У сяйві святочнім весельчастих огнів…

А поруч – лемент, крик знесиленої муки,

Гвалт деспотів і стогін, плач рабів,

Роз’ятрений порок, розпуста під вінками,

І труд зганеблений… і дурня регіт, глум,

І, потай зрошений кривавими сльозами,

Загублений в юрбі провісник чесних дум…

І це життя? Це світ? І це перлина твору –

Розумний чоловік?! В нікчемній метушні,

У ярмарку людськім – нема думкам простору,

Як розуму нема в мутнім, безладнім сні!

Але таке життя гнітить, як віко трумне,

Як хворість зла, що ламле нашу путь

І серце шарпає у те безсоння трудне…

І нікуди тікать, і ніколи зітхнуть!

Часами мариться мені чудова мрія:

Ласкаво стелеться геть далина німа,

І колос нив тремтить, і річенька леліє

В садку, що в золоті гарячому дріма;

Гущавина глуха мене зове, як мати,

Привабним шепотом в обіймища свої

І обіця вернуть безповоротні втрати

Для щастя, втіх нових, для другої зорі.

Так не тому ж зложить мозольні з праці руки

І розумом заснуть під захистом дурниць,

Хто постеріг, що гвалт, і боротьба, і муки

Не вигадки книжок, не чмари огневиць!

Я не ховав життя жахливо за омани,

Не одягав його у штучні убрання,

А клав я без страху в розкрив’янілі рани,

Як знахар-друг, і пальці, і дання…

Вогнем, тортурами правдивого зневір’я

Збагнув я все – й себе не можу ошукать,

Що годі мені ждать і забуття, й сумир’я,

А вік за скривджених боротись і страждать!

1896

Примітки

Вперше надруковано в збірці «Поезії», К., 1908, стор. 154 – 155. Друкується за автографом (Ін-т літ. ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, ф. 15, № 6).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 408 – 409.