Сонце і Земля

Маркіян Шашкевич

Жалкувалася земля перед сонцем на облаки: «Що з того, що розганяєш мраки ночі і високо ходиш, коли тя за-про хмари видіти тяжко, котрі тепла твого до мене не допускають і ще до того не раз громами мене разять».

Сонце промовило: «Не нарікай, сестро земле, то твої діти, ти їх сама родиш».

Так люди часто сами винуваті своєї журби і свого смутку.

Примітки

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 119.