Проповідь слова Божого на рождество Пресвятої Богородиці

Маркіян Шашкевич

Християне, діти отця небесного, о милості Бога і о милості ближнього помовлю нині.

Ото, чоловіче, тішишся життьом, радуєшся сонцем, уживаєш всего, що сотворено для тебе, цвітка тобі пахне, дерево тобі подає свої овощі, ріки для тебе годуют риби, ліси для тебе утримуют звірину, земля, тая добрая мати, тобі хліб подає, весною тішишся, літо тепленькоє солодку в серце кладе надію, осінь тяжким полоном твої стодоли наповняє, а в зимі тішишся тим, що тобі весна, літо і осінь нагорнула. Ще не годі; маєш розум, которим познаєш, що доброє а що злоє, маєш свою волю, маєш душу, которая ніколи умирати не буде: для тої душі приготовав Бог радощі; которії такії суть великії, такії солодкії, що їх навет нашими мислями змислити не можем, радощі, которих ані око не видою ані ухо не чуло ані серце чоловіче не понимає; ще не годі!

Адам, перший наш родич, согрішив, а через него і ми тяжко согрішили і заробили на тяжкую кару: однакож і тая кара нас минає і тую кару Іісус, син божий, приймив на кресті. Щоби ми мали за гріх наш умерти, умер Іісус; щоб ми мали вінец терновий на голови наші приймити, приймив Іісус: щоб нас мали у камінного стовпа бичовати, бичовано Іісуса; щоб нам мали руки, ноги і серце желізом пробити, пробили Іісусу: щоб нам мали кров нашу виточити, виточили кров найсвятішую Іісусови. Коли-б нам ся тоє все стало, приймили би-смо кару заслуженную, але Іісус Христос, як ягня невинний, умер, а умер за нас.

Подумайте ж, християне. яка то велика милость у Бога для нас! О, якже ми повинні-смо Богу дяковати, як великою милостію повинні-смо серця наші запалити к Богові, которий не іно що все для нас сотворив і пристроїв, не іно що наші душі розумом і волею прикрасив, але і кров своєго сина за наші позволив проливати гріхи.

І чим же тую милость нашу Господу Богу заплатимо? Ото нічого по нас не вимагає, іно аби-смо дбали о наше спасеніє, аби-смо прикази Божії виповняли, аби-смо Бога над все, а ближнього, як сами себе, любили. Бо видите, коли худібку вашу годуєте своїми руками, то она до вас прилігає, а то нам на приклад, аби і ми до нашого годувателя, до нашого отця очи наші, серце наше і вздохи наші обертали, то значит, аби-смо Бога зо всего серця, зо всеї душі любили.

Але Бог приказує также: люби ближнього твоего, як сам себе; коли хочеш показати, що тобі Бог милий, покажи, що любиш ближнього; що хочеш, аби тобі другії не чинили, не чини того і другим, не чини нікому кривди, не внимай слави, не суди, не паставай на єго маєток, на єго здоровля, не завидуй, не клени, не роби шкоди, а будеш мав теє миленькое переконання, що любиш Бога і ближнього. А коли тобі кто вчинив кривду, вибач, як Іісус Христос вибачив своїм мучителям; молися за них, як Іісус Христос молився за тих, що єго на кресті пропинали; чини добре тим, що тобі зле чинят, бо тим пізнати істинного християнина, бо тим способом насиплеш горящого угля на голови твоїх ворогів. Словом сказавши, люби Господа Бога твоего зо всего серця, зо всеї душі, а ближнього твоего як сам себе, бо на тім стоїт, як Іісус Христос повідає, закон і пророки, а кто пророків і учителів духовних слухає і закон т. є. прикази виповняє, той сподіватися може нагороди в царствії небеснім. Амінь.

Примітки

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 109 – 111.