Передслівлє

Маркіян Шашкевич

Ne z mutného oka, z ruky pilne nadéje kwitnę.

Kollar.

Судило нам ся посліднім бути. Бо коли другі слов’яни вершка ся дохаплюють і єстли не вже, то небавком побратаються з повним ясним сонцем, нам на долині в густій студеній мраці гибіти. Мали і ми наших півців і наших учителів, але найшли тучі і бурі, тамті заніміли, а народові і словесності надовго ся здрімало; однако ж язик і хороша душа руська була серед слов’янщини, як чиста сльоза дівоча в долоні серафима.

Зволила добра доля появитися і у нас збіркам народних наших пісень і іншим хорошим і ціловажним ділам; є то нам як зарання по довгих тьмавих ночах, як радість на лиці нещасного, коли лучча надія перемчить скрізь серце єго; суть то здорові, повносильні рістки, о котрих нам цілою душею дбати, огрівати, плекати і зрощати, док під крилом часу і добрих владнувателів хорошою і кріпкою засіяють величею.

Не журися, Русалочко з-над Дністра, що-сь неприбрана, в наряді, який від природи і простодушного і добросердного народу твойого приймилась, стаєш перед твоїми сестрицями. Вони добрі, вибачать ти, приймуть тя і прикрасять.

Сказати нам дещо о правописі сей книжочки. Хочемо зачинати, проте знати нам конче, яке теперішньому язикові істинноє лице; задля того держали-смо ся правила: «Пиши, як чуєш, а читай, як видиш». Із сего огляда приймили-смо сербськоє џ (виџу, wydżu) і волоськоє ў (аў, αυ Erazm. Rotterd., au, еў, ευ: співаў, spiwaυ; душеў, dušευ), а є завсіда в силі jе або ье употребляєм (моє, moje; землє, zemlě; загородє, zahorodě, zahorodie).

Поклонися, Русалко наша, низько всечесному сподареві Николі Верещинському, що тобі звелів родитися, і всім, що тя пристроїли піснями народними і стариною, іменно: трудолюбивому Мирославові Ількевичові, потом Православові Кавбкові, Івану Білінському, Маркеллу Кульчицькому, Мінчакевичу і іншим; честь їй най буде і слава, а в руських дітях найусердніша подяка!

Примітки Ю. Романчука

Се передмова до «Русалки Дністрової».

збіркам народних пісень і іншим… ділам – Нотка у Шашкевича:

Енеїда на малоросійській языкъ переложенная И. Котляревським; тричи виданая 1798, 1808 і 1809 в С. Петербурзі.

Князя Цертелева: Опыт собранія старинных малоросійських пѣсен. С. П. 1819.

Малороссійскія пѣсни, изданныя Михаилом Максимовичем. Москва, 1827;

Тойже іздав: Украинскія народныя пѣсни. Моск. 1834.

Запорожска старина. Харков, 1833 – 1834. IV часті.

Малороссійскія повѣсти, изд. Основ’яненком в Москві, 1834.

Малороссійскія пословици. Харков, 1833.

Приказки малороссійскія, изд. Гребенком, С. Петерб.

Войцеховича малоросійській словарь, поміщений в Трудах Моск. общества любителей Російськой словесности. Ч. III. 1818.

В Извѣстіях росс. Акад. в книжці 7 читаєм, що Академіев куплений словар «Малоросійській, поручен от Академій Господину члену оной Николаю Ивановичу Гнѣдичу и при нем двум любителям словесности, знающим малоросійськоє нарѣчіе і согласившимся из усердія к общей ползѣ содѣйствовать в сем предпріемлемом трудѣ, а именно Господину Капнисту и Князю Цертелеву».

Піют також хорошо руським язиком П. Гуляка-Артемовський, Тома Падура і інші.

Про маленько місця лише набилиняєм о граматиках Павловського (Моск. 1818), Лучкая (Slavo-Ruthena в Будимі, 1830), Левіцького (в Перемишлі, 1834) – о ділах: Wacława z Oleska, Pieśni polskie i ruskie ludu Galicyjskiego (у Львові. 1833) і Лозінського: Ruskoje wesile (в Перемишлі. 1835).

Верещинський – директор головної (– 4-клясової народної) школи в Коломиї, дав гроші на видання Русалки Дністрової.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 90 – 91.