Акт другий
Сидір Воробкевич
Перед коршмою. Парубки, дівчата, старші жінки. Цигани-музики. Два столи. При однім сидить задуманий Павло.
1 | 2 | 3 | 4
Ява 1
Павло, Василина, Ксеня, Михайло.
Перший парубок
Чорнобривко довгокоса,
Не сиди, не сиди!
Погуляти жваво разом
Ой ходи, ой ходи!
Чуй, цимбали як дрібушки,
Ой бринять, ой бринять!
Хто гуляє і співає,
Той лиш хват, той лиш хват!
(Танець)
Другий парубок
Катерино і Ірино,
Гей до нас, гей до нас!
Скрипка піє, звуки сіє
Та для вас, та для вас!
Гей дівчата-пташенята,
Тропака, гоцака!
Раз один лиш зеленіє
Нам весна, нам весна!
(Танець)
1-ий парубок
(до 2-го)
Олексо, ті двоє посварилися, чи що? Відай, межи ними недобре завелося.
(Показує на Василину і Павла, вона межи дівчатами, а він задуманий при столі)
2-ий парубок
І мені так здається, хтось їм дорогу терням перегородив.
1-ий парубок
Я думав, що їх хтось ланцами докупи скував, а тепер наче б їх Баба-Яга розвела!
2-ий парубок
Як пава походжає… ніс догори…
1-ий парубок
Гордовита дівка, аж тепер їй гребінь виросте…
2-ий парубок
Ой кажу, на все село фудульна, перебирала хлопцями, як хвасолями, а тепер без бука вже не приступай! Запаніла так, що…
1-ий парубок
Не йшла з нами в танець як донька багача Танасія, а тепер як дочка громадського начальника на нас лиш скоса дивитися ме…
2-ий парубок
Овва! Повний колос гнеться, а пустий догори пнеться.
1-ий парубок
Дулася жаба, хотіла волом бути і луснула.
2-ий парубок
Нехай дується, як трухан; і на него колись ніж загостриться.
1-ий парубок
Правда! Я би моєї Марійки за сто Василин не проміняв!
2-ий парубок
І я своєї Параски. Одного лише не розберу: чому Павло так засмутився.
1-ий парубок
Або ж я знаю! Шкода хлопця!
2-ий парубок
Добрий товариш був…
1-ий парубок
Відай, його за пояс заткнула…
2-ий парубок
Не розберу: любилися, а тепер не знаються.
1-ий парубок
Ходім до нього, може, розважимо сердегу.
2-ий парубок
Може, довідаємося, чого тужить. Ходімо, братику!
(Ідуть до Павла)
1-ий парубок
Що з тобою, Павле?
2-ий парубок
Скривився, наче б гадь укусила…
Павло
(до себе)
Ще гірш! Гадь як укусить, то чоловік умирає, а тут жити і каратися треба!
(До них)
От, браття, призираюсь вашій забаві…
1-ий парубок
Статок, помосціпанився… Таже ти нам всім перед водив!
2-ий парубок
Нами як ватажко, як козацький гетьман верховодив…
1-ий парубок
Було, як пустишся в танець…
2-ий парубок
В підківки як вдариш…
1-ий парубок
То все село на тебе пролюбки ззиралося…
2-ий парубок
А баби аж долонь не чули, так плескали.
1-ий парубок
Дівчата з радості як рожі красніли.
2-ий парубок
А ми тебе на руках носили.
Павло
Що було, то ся минуло! Можна в світі і без гулятики жити, і ще як!
1-ий парубок
Став калугером…
2-ий парубок
Черцем…
1-ий парубок
Чорноризцем…
Павло
Ні, братики, но…
2-ий парубок
Говори здоров! Ходи до Сруля…
1-ий парубок
Серце повеселішає.
Павло
Я не сумний, братики, а до Сруля мене і воловодом не затягнете! Преці знаєте, що незносна мені та клята люра, брага…
2-ий парубок
Хочеш, може, щоби перед тобою поклони били? (До свого товариша). Ходімо до дівчат!
1-ий парубок
Ходімо до наших горлиць і чарівниць! З ним і нас смуток, як та галич, обляже!
(Відходять до дівчат)
Павло
Отакий і я раз був! Належав до веселого ремесла! Думав, що туги і смутку на світі нема! Думав, що мені небо протворилося! Думав, що я гордий орел; думав, що я до самого світлого раю злітатиму! Де там! Все змінилося, мій світлий рай розплився, як та роса на сонці, як той милий сон; всі любощі мого маю зів’яли, помарніли, а я з висоти, де вже з ангелами розмовляв, упав глибоко на землю і всі мої блискучі надії, як то скло, розбилися. На самоті грію мій тяжкий жаль, мої пекучі сльози, мою гірку долю! На самоті, щоб ніхто не чув, ніхто не бачив, з сироти не сміявся та не кепкував. Перетерплю, переболію, і всім покажу, що Павло до людей, а не лише слуга! Покажу, що Павло свою волю і свій талан має! Всім покажу, що в ремісника золота рука. Хоч тут, коло серця, гранею пече, то пощо людям то знати? Вони мені не поможуть, у пригоді не стануть, моїм бездоллям лиш тішитись муть!
Михайло
(до нього)
І не зиркне на тебе невірна.
Павло
Ні, ні!
Михайло
Горда, завзята!
Павло
В неї кремениця в грудях, а не серце.
Михайло
Якби тут фештерчук, бачив би-сь: як вивірка звивала би ся.
Павло
Нехай робить, що хоче, межи нами глибока пропасть, без мосту, без кладки; наші дороги розійшлися, моя щира любов, як зелізо в бездну, утонула і не вирине вже на божий світ.
Михайло
(до себе)
Бідний Павло, змінився, як не той став!
(До нього)
Як із Ксенею говорю, то вона і на нас скоса споглядає.
Павло
Тяжко, брате, на світі жити, як тобі невірна дівчина серце пеклом наповнила… Святий мені лиш вірить, який я біль зношу; мені життя тягаром…
Михайло
Отож мені з тебе парубок! Вдар лихом об землю… не була суджена, та й годі…
Чути збоку розмову дівчат.
1-ша дівчина
(до Василини)
Цигани грали, аж серце до них рвалося! Чому-сь не гуляла, Василинко?
2-га дівчина
З парубком чому не говорила?
Василина
Не прийшла гуляти, з парубками розмовляти.
1-ша дівчина
То чого ж прийшла? Василина. От подивитися і…
2-га дівчина
Що, ти людей ще не бачила?
1-ша дівчина
Не першинка тобі з парубками гуляти!
Василина
Ні, не першинка, но так мені забаглось. та й кінець!
2-га дівчина
У нас така поведінка…
1-ша дівчина
Де парубок, там і дівка!
2-га дівчина
Таже і ти раз вірно любила!
Василина
Кого?
1-ша дівчина
Вірному коханню бог не противиться!
2-га дівчина
Кого, не скажу! Догадайся!
1-ша дівчина
Пощо правду таїти? Павла любила-сь…
Василина
Тьфу, хрестися! Такого любити слугу-наймита?!
1-ша дівчина
Він хлопець, якого шукай!
2-га дівчина
Кожна дівчина за него пішла би!
1-ша дівчина
Йому на шиї зависла б!
Василина
Друга, а не я! Він не для мене! Давно мені вже вийшов з пам’яті!
(Відходить від них)
2-га дівчина
Токарчукова дочка, в розкошах та грошах!
1-ша дівчина
Душа в неї наопашки, лиш зневагу знає…
2-га дівчина
Бояриня!
1-ша дівчина
Сердак їй обрид.
2-га дівчина
Мужичкою бути вже їй встид…
За сценою чути крик і галас.
Ява 2
Входить Танасій, Ян, Адам, старшина громадська, много людей, Сруль. Співають.
Хор
Гей коршмарю, арендарю,
Гарно ся звивай,
Від чопа нам оковиту,
Пива наливай!
Адам
Бо начальника вже маєм,
Всі його ми величаєм,
Вже кінець всій біді,
Буде лад у селі!
Танасій
Не журіться, добрі люди,
Аж тепер гаразд тут буде!
Вся неправда, ошуканство,
Бійка, лайка і піянство
В безвість геть попропадають,
Лучі правди засіяють.
Сруль
Пан начальник щоби жили,
Гиф, гиф, гиф!
Люди щоб здорові пили,
Гиф, гиф, гиф!
Нежурниці, потішниці!
Якби люди всі хрестини,
Весілля справляли,
Як живі би і покійних
В могилу спускали,
Як не було би сестриці,
Ганишівки, нежурниці?
Хор
Гей коршмарю, арендарю,
Гарно ся звивай,
Від чопа нам оковиту,
Пива наливай!
Бо в селі сім ясна зоря
Людям засіяла,
Вся злоба, неправда, кривда
Зникла і пропала!
Танасію многих літ,
Бо в селі ясніший світ!
Адам
Най жиє нам новий пан начальник! Віват!
Люди
(особливо Сруль)
Віват! Най жиє Танасій Токарчук!
Михайло
(і парубки коло Павла)
Здвиг народу!
1-ий парубок
Як рій гуде!
2-ий парубок
Як плав пливе!
Михайло
А самі головаті і чопові браття!
1-ий парубок
Дивись, як гордо Танасій ступає.
2-ий парубок
Він тепер межи ложками ополоником!
1-ий парубок
Писарчук, як скажений, скаче!
2-ий парубок
Привик у коршмі роти обтирати.
Михайло
Пізнати ворону по пір’ю.
Павло
(до себе)
До живого мені допікав… І межи ними той превражий фештерчук!
Ян
Такого двірника ще не було! Такий порядок він всюди запровадить, що…
Адам
За старого не було в нас ні ладу, ні правди, моспаненьку! Як хотів, так воював, а бідний нарід терпів і як риба мовчав. Нарід, моспаненьку, не скотина, і він своє право має…
1-ий парубок
Чиста у нього душа, як корчмарева потилиця! Потився він добре, від мого тата за мене гаразд мошонку наповнив…
2-ий парубок
Не журись, лиш до часу постіл цілий!
Михайло
І на дуді струни рвуться.
1-ий парубок
Бараном пахне…
Михайло
Вовк з’їсть…
Ян
Як чую, то старий двірник по два рази податок брав.
Одні люди
Брав, драв, паночку…
Михайло
Сі за чарку душу продали би!
Адам
Не жалував ні вдовиць, ні сиріт!
Голоси
Правда, правда!
Адам
Всюди був лиш безлад, неправда, дерунство, ошуканство.
Сруль
Правда. Бігме, нівроку йому, правда!
Михайло
Бодай тя, нехристе, луципер вхопив!
1-ий старшина
Про рахунки говірки не було…
2-ий старшина
Людей туманив, залоги забирав і продавав, нам шкіру з тіла лупив…
Сруль
Правда, щира правда!
1-ий старшина
Не було ладу. Може, відтепер святий змилується!
Михайло
Як медом мастить; видно, що на своїм віку не одну двірницьку чарку ликнув.
1-ий парубок
Млин можна би гонити! йому як в голові не замакітрилось, то каже, що хорий…
2-ий старшина
Тиждень не минув, щоби без комісії і ліцитації не обійшлося.
Сруль
Всі мої покої повнісінькі панів були… Було нівроки, і заробок, но бідні люди велику неправду мали.
2-ий парубок
Вміє додати кропу і петрушки до гидкої громадської юшки.
Михайло
І так переборщить все, що…
Адам
Все, моспаненьку до лучшого звернеться!
Михайло
Горі ногами!
Адам
Не журіться, чесні газди, коби пан начальник і я здоров, наша громада стане перша на цілу Україну!
Михайло
Перша до чопа…
Ян
Най жиє наш пан начальник! Віват!
Голоси
Віват! Най жиє!
Танасій
Дякую вам, чесні газди! Будьте певні, що всіх моїх сил доложу, щоби наше село злого позбулося і щоби в нім лиш добро процвітало…
1-ий старшина
Наслав бог з неба чоловіка, якого треба!
2-ий старшина
Він в крайній біді зарадити зуміє.
Адам
Вибір славний!
Голоси
Жий нам, Танасію!
Танасій
Ще раз дякую за честь! Годиться по звичаю новий уряд основати. Адам. Хто старий звичай шанує, той не бідує!
1-ий парубок
Отсе вода на їх млин!
2-ий парубок
Скоро стане незавізним!
Михайло
Лотоки підгнили…
Адам
Здало би ся, моспаненьку, могорич запити!
Танасій
Пане Срулю!
Сруль
Що розкажуть нове пан двірник?
Танасій
Дай відро горілки і бочку пива! Наточи і там на стіл положи, щоби я міг всіх чесних газдів і газдинь погостити і почастувати…
Сруль
Зараз, нівроку йому, все буде! Гиф! Гиф!
(До себе)
Тішся, зісеню Голди!
1-ий парубок
Ай вай каламай!
2-ий парубок
Обманом жиє і з людей шкіру дре.
1-ий парубок
Вдвоє аж складається!
2-ий парубок
Навіть уміє «прийдіте, поклонімся!»
Сруль
(кричить)
Наточи, зісеню Голди, відро оковити!
Танасій
Доброї, з цятками!
Сруль
(до себе)
Почало, нівроки, добре двірникувати, розперезало черес! Павукова мушка!
(До Танасія)
Біжу сам до пивниці, щоби був добрий трунок!
(Відходить)
Ява 3
Всі без Сруля.
1-ий парубок
Сей і чорта змудрував би! Розведе водов…
2-ий парубок
Щоби була правдива сивуха!
Адам
Настануть, моспаненьку, в нас такі часи, о яких чутки не було!
Ян
З ліса і вужівка не пропаде, а не то дубчаки, як оногди…
1-ий старшина
Старий Клим не дбав!
2-ий старшина
Старість придавила…
1-ий старшина
Вже і зуби йому поприїдалися…
2-ий старшина
Давній чоловік підтоптався.
1-ий старшина
Двадцять літ не година.
2-ий старшина
Приївся двірницький хліб.
Ява 4
Сруль несе склянки, чарки. Голда таскає трунок і т. д.
Сруль
Тут, пане начальник, пиво і горівки! Горівки, нівроку йому, лютроване, от, аж цапки грають, а пиво зі снятинського броваря.
Танасій
Проте, газди, покріпіться, честуйте! (П’є). На ваше здоровля!
Голоси
Здоров, Танасію!
(Хватають за чарки і їду)
Танасій
Жийте, панове газди! Гай же, сюди, газдині, парубки і дівчата!
Адам
Напийтеся в честь нового начальника!
Танасій
Честуйтеся, дітоньки! Сруль настачить.
Адам
Шинк ще не висох, в нім рядом бочки, як в господині квочки!
Михайло
Знахар, нема що казати.
Сруль
Як не вірите, то ходіть і переконайтеся! Пивниця повна бочок і анталів. Маю, нівроки, і пунш, і рум, і гарак, і вино, і вишняк…
1-ий старшина
(п’є)
Дай боже вам з води і з роси!
Танасій
Дякую. Зволяйте, веселіться!
(Бачить Павла, як сидить при столі і з Михайлом розмовляє)
А ти, Павле, чому там самотньо засів? Ну ж, сюди, зволь чарочку!
Адам
Випий за здоровля нового начальника.
Павло
Я і без чарки йому здоровля зичу! Там не раз сварка, де та вража чарка. Я і без неї щасливий, в ній ніякої осолоди не находжу…
Адам
Що? Гордуєш почестям пана начальника?
Ян
(до себе)
Чув я за сю лисицю. Уперта, завзята! Заходить, щоб гарні кошики виплітати, по лозу в луг, там я йому кожушину підкрою, що пам’ятатиме, і Василини до смерті не забуде. Маю храп на нього, ім’я його я собі закарбував!
Танасій
Павле, не будь упертий, ходи і зволь хоч пива, воно добре і не вадить.
Павло
Ні, ні, щоби і золоте було! Хміль до лихого людей доводить, то погуба, він ще ніколи добра не зробив, а я вже такий вдався, що зроду того хмелю, як болячки, як гріха, стерігся.
Адам
Тьфу, сей хоче нас всіх розуму учити! Далеко ще чуприні до лисої голови…
Танасій
Павле, не дражни мене!
Павло
Чим би я вас дражнив? Таже люди свідками, що я злого слова не сказав.
Голоси
Ні, ні! То правда, що не сказав!
Танасій
Попам’ятаєш, небораче! Не гратися миші з котом.
Павло
Жию, як бог приказав, хліб свій чесно заробляю і, окрім господа бога, нікого не страхаюся, хоч би звався він і Танасієм Токарчуком і був навіть начальником не лиш тут, але і в самих Чернівцях.
Танасій
(до себе)
Зм’якнеш, небораче, як шкіра в гарбаря.
Адам
Їв у нього хліб і сіль і ще пискує!
Павло
Їв хліб і сіль, але і робив за трьох, працював, як той чорний віл!
Адам
Випасся… Знаю я таких неробів.
Павло
(встає, гнівний, до Адама)
Якби я не вважав на твій сивий волос, то, бігме, люди надивили би ся. Троюдить, дражнить, як той сотона! В вогонь оливи доливає. Стережися, голомозий, бо…
Адам
Надскакує, як той їдовитий вуж з-під корча. Такого я ще не чув, моспаненьку…
Танасій
І вужеві жильце виривають. Нагрію я йому, що аж душно стане!
Адам
Не таким жупан підкроюють.
Павло
До мого жупана твої ножиці гей затупі.
Адам
Найдемо і брус!
(До себе)
Жалкий, як кропива. Рот, як халява.
Ян
Бритва гостра, но і вона з часом вищерблюється!
Адам
Шкода з гадинов-мужиком, з хамом час марнувати…
Ян
Куниця хитра, та все капкан мудріший.
Адам
Влазливий хам.
Павло
Не чіпай Павла, бо зазнаєш зла.
(Роз’ярений)
Ян
Ігій на тебе! Клятий хаме, чи ти знаєш, з ким діло почав?
Павло
Овва, що ми за головата біда. Таких уже бачив. Скажених мишей не боюся!
Михайло
Пазь своє, паночку! Не ялося з одної миски з мужиком їсти.
Павло
Зараз тут таке заведеться, що споконвіку…
Михайло
Павле, шкода кров собі псувати! Ходімо, уступімся.
Танасій
(гнівний)
Як смієш передо мною, перед начальником таке…
Василина
(надбігає)
Тату, тату, ви забули, що люди на почестя, а парубки й дівчата на танець ждуть!
Ян
(бере Василину за руку і, розмовляючи, іде на той бік, межи нарід)
Танасій
Навчу тебе, гороїжнику!
(Грозить палицею)
Михайло
(до себе)
Гарно зачинає в селі лад робити!
Танасій
(того не чув і йде межи нарід)
Гей же, людоньки, парубки, дівчата, звольте за моє здоровля, а потім заграйте, цигани, щоби і старі ніжки дрижали…
Парубки
Заграй, цигане. Новий начальник, Танасій Токарчук, шабаш заплатить!
Павло
(знов сів)
Вона з ним! Дивись, як мило на нього поглядає, як солоденько з ним говорить. Гадино, гадино, де твоя присяга? Все лож, все неправда!
Тим часом старі частуються, а Ян переходить з Василиною помежи гурт парубків і дівчат, щипаючи в підборідок ті дівчата, котрі йому подобаються. Парубки дивляться на се нерадо.
1-ша дівчина.
Фе, паничу, я на таке не звикла!
2-га дівчина
Фе, де ж ялося вам мужичку зачіпати?
Ян
Дівчата, як маківки, як червоні яблука, аж просяться вкусити!
1-ий парубок
Кусай, що хоч, а до нас зась!
2-ий парубок
Вкусиш і скривишся, бо лісниці квасні!
1-ий парубок
У нас яблука отакі! (Показує кулак). Ними можна вдавитися.
2-ий парубок
А як стануть в горлі, то в потилицю бий і бий – всі чарівниці і знахарки не вишепчуть…
Ян
Не говорите з панібратом!
1-ий парубок
На царині таких лопухів доволі!
2-ий парубок
Таких пустоцвітів і пес не толочить!
Ян
Мовчи, хамська мордо, бо загинеш в Івановій хаті.
1-ий парубок
Не чіпай, паничу, наших дівчат, як тобі твоя сурдутина мила, як не хочеш, щоб тобі в очах засвітилося і в п’ятах постигло.
2-ий парубок
Що сурдутина? Чуприна і спина лучші; як засвербіли, то і прочуханка напоготові!
(Грозить)
1-ий парубок
Зась тобі до наших дівчат, бо…
Танасій
Бог з вами. Фе! Хто би колотню зачинав? Навіжені, чи що? Заводять, як на бабськім празнику! Пощо лайки, пощо сварні?
1-ий парубок
Нехай не чіпає наших дівчат!
2-ий парубок
Зась йому, нехай шукає собі гаптованих паннів!
1-ий парубок
Мужицька рука не лиш до ціпа, но і до…
2-ий парубок
Но і до таких паничів, що наші дівчата зачіпають…
Танасій
Гей же, заграйте, цигани, рясного козачка! Гей же, парубки, дівчата, до танцю!
Парубки і дівчата ступають до танцю: Ян з Василиною, Михайло з Ксенею і т. д. Павло сидить самітньо при столі.
Павло
Гуляй, невірна! Зломала-сь присягу, отруїла-сь моє серце, аж кров’ю закипіло! Не журись! Бог святий все чув, все бачив! І на тебе прийде смуток і туга і обляже твоє серце, як той зів’ялий лист, що восени на землю спадає! Не журись, небого, прийде час і пора, що банувати і гіркі сльози проливати меш, Василино.
Старі п’ють і веселяться, а молоді співають і гуляють.
Ой барвінку і тройзілля,
Все цвітіть, все цвітіть!
А ви, парубки, дівчата
Пригорніть, пригорніть!
Гей, молодче, око в око
Зазирай, зазирай,
Гордо, милий руський танець
Погуляй, як Дунай!
Танець.
Завіса спадає.
Примітки
Подається за виданням: Воробкевич С. Твори. – Ужгород: Карпати, 1986 р., с. 458 – 469.