«Одним доля на сорочку…»

Сидір Воробкевич

Одним доля на сорочку

Льон пряде дрібненький,

Другим дитя у кориті

Колише маленьке,

Третім мило усміхаєсь

І в вечір і рано,

Лиш до мене неприхильна,

Дивиться погано,

Мов та відьма кощавая,

Зжерти мене хоче;

Як червак, моє серденько

І гризе і точить.

Чому, Боже милостивий,

Талану не маю?

Що є остре терня долі,

Бідний, то лиш знаю.

Другі в щастю купаються,

Сонце все їм світить,

А я в’яну, мов та квітка

Без роси у літі,

В’яну, в’яну і всихаю,

Світ мені не милий.

Но та доля, люта доля

Додає ще сили,

Щоб ще довше горювати

І зносити муки, –

Прикувала нещасного

До скали за руки,

І як того Прометея

Мучить, серце точить,

Дзюбом волос ми іскає

І клює ми очі.

Примітки

Мотив особистий, нарікання поета з причини безнастанних недуг в родині. – Прим. О. Маковея.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 99 – 100.