2.1. Ресурсний потенціал як основа ефективного функціонування підприємств

Мікловда В.П., Брітченко І.Г.,
Кубіній Н.Ю., Дідович Ю.О.

Природними ресурсами називають однорідні складові природи, що в свою чергу є елементами екологічної системи та використовуються для досягнення різноманітних виробничих цілей. Природними ресурсами є сукупність природних об’єктів і систем, компоненти оточуючого середовища, що можуть використовуватися у виробництві для задоволення матеріальних та культурних потреб людини. Їх поділяють на ресурси живої природи та неживої природи.

До природних ресурсів відносяться мінеральні води, які, як правило, називають гідромінеральними ресурсами.. Мінеральні води (від лат. «minera» – руда) – це підземні або поверхневі води, що містять в собі високий рівень деяких хімічних елементів, газів та різноманітних сполук, мають певні фізичні властивості та мають певний вплив на здоров’я людини. У деяких регіонах існують цілі озера мінеральних вод. Мінеральні води з точки зору рекреаційного потенціалу є одним з найбільших багатств, які людина використовує протягом століть [85].

При виконанні певних умов мінеральні води мають лікувальний ефект, в іншому випадку вони можуть впливати на організм негативно. Але часто до мінеральних вод відносять і мінералізовані води, що не є одне і те саме. Високомінералізованим водам та різноманітним типам розсолів не властиві бальнеологічні якості, тому цей тип вод неправильно відносити до мінеральних. При цьому води, що мають невелику мінералізацію, як правило і мають лікувальний ефект. Отже, існуючі на даний час стандарти, які визначають належність води до певного типу можна назвати умовними.

Хімічний склад і фізичні властивості мінеральних вод залежать від їх територіального розміщення, геологічної будови, клімату даного регіону тощо. До фізичних властивостей можна віднести температуру, радіоактивність та ін.

Є багато видів класифікації мінеральних вод.

За температурою мінеральні води поділяють на: термальні, субтермальні, холодні.

За мінералізацією їх поділяють на: міцнорозсольні, розсольні, високої мінералізації, середньої мінералізації, малої мінералізації, слабкої мінералізації.

За насиченістю газами та різноманітними хімічними елементами поділяються на: йодисті, сульфідні, вуглекислі, залізисті, радонові, бромисті та ін.

Особливо важливим для лікування є іонний склад мінеральних вод. За цим показником вони поділяються на: сульфатні; натрієві; магнієві; кальцієві; гідрокарбонатні.

За призначенням мінеральні води поділяють на: лікувальні; природно-столові; лікувально-столові.

Лікувальні води використовують під час лікувальних курсів. Лікувально-столові води також використовуються як столовий напій. Природно-столові можна вживати без обмежень [85].

Також розповсюдженою класифікацією є класифікація В.В. Іванова та Г.А. Невраєва. Згідно цієї класифікації мінеральні води поділяють в залежності від їх бальнеологічної групи (А, Б, В, Г, Д, Е, Ж). В свою чергу групи поділяють на підгрупи, класи та підкласи [92, с.31].

На поверхні нашої планети є певні регіони з мінеральними водами, кожен з яких має свої унікальні гідрогеологічні показники і відповідно унікальні мінеральні води. В залежності від цих умов та відповідно до властивостей належних їм мінеральних вод ці регіони поділяють на:

1. Складчасті регіони – це регіони омолоджених платформ. В цих регіонах, як правило, знаходяться вуглекислі мінеральні води.

2. Регіони нових тектонічних зрушень. В цих регіонах спостерігається наявність слабомінералізованих лужних та кременевих вод.

3. Регіони з артезіанськими басейнами. У цій групі знаходяться розсольні води та води високої мінералізації.

Україна дивує багатством та різноманіттям гідромінеральних ресурсів.

На сучасному етапі використовується лише 8 % від запасів гідромінеральних ресурсів країни. При цьому функціонує близько 500 оздоровчих установ, до яких відносяться курорти та санаторії, що використовують для лікування цілющі властивості мінеральних води [22].

В Україні виділяють чотири райони, де концентруються родовища мінеральних вод у найбільшій кількості.

Перший з них містить джерела, що приписані до Донецького кряжа та Українського щита. Цей район включає в себе такі області: Дніпропетровська, Вінницька, Запорізька, Київська, Черкаська, Рівненська, Кіровоградська, Донецька, Хмельницька та Житомирська. Території цих областей особливо багаті на радіоактивні мінеральні джерела.

Більшість родовищ другого району знаходиться в Карпатах. Розташовуються джерела поблизу Ужгорода, Сойм, Верховини та ін. Тут поширені вуглекислі мінеральні води типу Єсентуки, Боржомі, Арзні та ін. В деяких джерелах Рахівського масиву міститься миш’як. Також спостерігається наявність стронцію, марганцю, йоду та ін.

Наступний район розміщення родовищ мінеральних вод займає територію Автономної Республіки Крим. В цьому районі наявні джерела як вуглекислих і сірководневих вод, так й інших різноманітних за мінералогічним складом. Більшість вод є термальними з відносно високою температурою – 38–53(С.

Четвертий район концентрації родовищ мінеральних вод пролягає вздовж Карпатського передового прогину. Він включає в себе Івано-Франківську, Львівську та Чернівецьку області. Мінеральні води цього району містять велику кількість сірководню. Широко використовуються джерела гідрокарбонатно-натрієвих, ропних, хлоридно-натрієвих солоних, сульфатно-натрієвих вод та ін.

В Україні є родовища корисних мінеральних вод, які знаходяться поза переліченими районами. До них належить і одне з найвідоміших – Миргородське джерело [107]. Особливо велика кількість мінеральних вод розміщена у регіоні Українських Карпат, а саме в Закарпатської області. Виходячи з природного забезпечення згаданими ресурсами, розробники стратегії розвитку Закарпатської області визначили розвиток підприємств з розливу мінеральних вод як один зі стратегічних напрямів формування унікальних регіональних конкурентних переваг. Також великі запаси мінеральних вод спостерігаються у регіоні Дніпровсько-Донецької западини та Українського щита, Автономної Республіки Крим. Дані щодо запасів мінеральних вод в областях України наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Запаси мінеральних підземних вод по областям України [85]

Як видно з таблиці 2.1, найменша кількість запасів мінеральної води в Чернігівській області – 86 м3 на добу, кількість водозаборів становить 1 одиницю. У Волинській області – 240 м3 на добу, кількість водозаборів становить 1 одиницю. У Чернівецькій області – 241 м3 на добу, кількість водозаборів становить 2 одиниці. У Херсонській області – 388 м3 на добу, кількість водозаборів становить 2 одиниці. У Кіровоградській області – 433 м3 на добу, кількість водозаборів становить 2 одиниці. У Тернопільській області – 440 м3 на добу, кількість водозаборів становить 3 одиниці. У Черкаській області – 875 м3 на добу, кількість водозаборів становить 4 одиниці. У Житомирській області – 963 м3 на добу, кількість водозаборів становить 4 одиниці. У Харківській області – 1065 м3 на добу, кількість водозаборів становить 2 одиниці. У Львівській області – 1313,6 м3 на добу, кількість водозаборів становить 19 одиниць. У Миколаївській області – 1430,0 м3 на добу, кількість водозаборів становить 3 одиниці. У Рівненській області – 1479,0 м3 на добу, кількість водозаборів становить 4 одиниці. У Дніпропетровській області – 1870,4 м3 на добу, кількість водозаборів становить 7 одиниць. У Київській області – 2331,6 м3 на добу, кількість водозаборів становить 6 одиниць. У Хмельницькій області – 2503,0 м3 на добу, кількість водозаборів становить 8 одиниць. У Луганській області – 2564,4 м3 на добу, кількість водозаборів становить 8 одиниць. У Донецькій області – 2835,3 м3 на добу, кількість водозаборів становить 12 одиниць. У Вінницькій області – 3783,0 м3 на добу, кількість водозаборів становить 8 одиниць. У Полтавській області 3844,0 м3 на добу, кількість водозаборів становить 4 одиниці.

У Закарпатській області – 4368,8 м3 на добу, кількість водозаборів становить 21 одиницю. У Запорізькій області – 5091,0 м3 на добу, кількість водозаборів становить 5 одиниць. У Одеській області – 6571,0 м3 на добу, кількість водозаборів становить 14 одиниць.

У АР Крим – 20806,8 м3 на добу, кількість водозаборів становить 9 одиниць. Івано-Франківська та Сумська області не мають використовуваних гідромінеральних ресурсів.

Загалом по Україні запаси мінеральної води становлять 65522,9 м3 на добу, кількість водозаборів – 149 одиниць.

На рис. 2.1 наведено порівняльний графік запасів мінеральних підземних вод по областям України.

Але всього в Україні нараховується вісім незалежних, дрібніших, окремих гідрогеологічних регіонів, а саме: Причорноморський, Волино-Подільський, Український щит, Донбас, Кримські гори, Українські Карпати, Дніпровський та Донецький.

В Україні розповсюджені в основному залізисті, бромні, йодобромні, родонові, вуглекислі та сірководневі води.

Вуглекислі води розміщені на території нашої країни в основному на Закарпатті. Це Хустські мінеральні води, води с. Поляна, с. Плоське. Цей вид вод за складом поділяють на:

– гідрокарбонатні кальцієві,

– гідрокарбонатні натрієві;

– хлоридні натрієві.

В окремих місцях в цих водах можна спостерігати великий та дуже великий рівень вмісту миш’яку, заліза та інших хімічних елементів.

Сульфідні води в Україні мають надзвичайно багатий склад та рівень мінералізації, вміст сірководню і справедливо можуть називатися одними з найбагатших видів вод нашої країни. Найбільш поширений цей вид вод у Волино-Подільскому регіоні.

У регіоні Українського щита розташовані родонові води. А саме – на правобережжі Дніпра, в Приазов’ї та Побужжі. Вони також відрізняються широким хімічним складом та концентрацією елементів. Родонові води (особливо води з середнім рівнем місткості родону) найчастіше використовуються санаторіями та курортами Житомирської, Київської, Хмельницької, Вінницької областей.

Йодисті, бромні та йодобромні види мінеральних вод з хлоридно-натрєвим вмістом спостерігаються в регіонах Карпат та Прикарпаття, а також в Причорноморському регіоні та Криму.

Кремнієві води розташовані в Подільському регіоні, а також на Закарпатті, на територіях, що знаходяться між ріками Сіверський Донець та Ворскла. Але, на відміну від інших видів мінеральних вод, ці води використовують в основному для розливу в пляшки.

Найбільше різноманіття та багатство мінеральних вод, що використовуються в медицині належить Закарпатській області [85].

Загалом найбільш відомі родовища мінеральних вод в Україні такі: Миргородське, Плосківське, Полянське, Куяльник, Шаян, Знам`янське, Євпаторійське, Феодосійське, Колодязне, Трускавецьке, Моршинське, Звенигородське, Синяцьке, Голубинське, Білоцерківське, Новопсковське, Старобільське, Кирилівське, Луганське, Солуки, Одеське, Хмельницьке, Лиманське, Сергіївське, Миронівське та ін.

До найпотужніших джерел мінеральних вод в Україні належать Сакське, що у м. Саки – 1745,0 м3/добу, Євпаторійське морське, м. Євпаторія – 16403,0 м3/добу, Євпаторійське субтермальне, м. Євпаторія – 2174,0 м3/добу. Ці джерела розташовані в Автономній Республіці Крим.

Хмельницьке джерело знаходиться у м. Хмельнику Вінницької області – 2237,0 м3/добу.

Дані наведені в Додатку А.

Західно-Слов’янське, м. Слов’янськ – 98,0 м3/добу, Слов’янське, м. Слов’янськ – 620,0 м3/добу , Святогорське, м. Святогорськ – 143,0 м3/добу. Ці джерела розташовані в Донецькій області.

Брегівське джерело, м. Берегово – 871,0 м3/добу, Гірськотиснянське, м. Рахів – 422,0 м3/добу, Нова Поляна, м. Хуст – 303,0 м3/добу, Шаянське, м. Хуст – 252,0 м3/добу, Сойменське, с. Міжгір’я – 743,0 м3/добу, Синяковське, с. Синяк – 90 м3/добу, Полянське, с. Поляна – 535,0 м3/добу, Голубинське, с. Голубине – 342,0 м3/добу, Плосківське, с. Плоске – 88,0 м3/добу, Тисовське, с. Буштина – 103,0 м3/добу. Ці родовища розташовані в Закарпатській області.

Бердянське родовище, м. Бердянськ. – 1156,0 м3/добу, Лазурне, м. Бердянськ – 2376,0 м3/добу. Ці родовища розташовані в Запорізькій області.

Білоцерківське, м. Біла Церква – 1485,0 м3/добу, Миронівське, м. Миронівна – 423,0 м3/добу. Ці джерела розташовані в Київській області.

Великолюбинське, с. Великий Любень – 576,0 м3/добу, Східницьке, м.Дорогобич – 64,6 м3/добу, Нафтуся, м. Трускавець – 47,2 м3/добу, Трускавецьке, м. Трускавець – 495,8 м3/добу, Моршинське, м. Моршин – 30,0 м3/добу. Ці родовища розташовані у Львівській області.

Коблевське джерело, м. Коблево – 532,0 м3/добу, Очаківське, м. Очаків – 898,0 м3/добу. Ці джерела розташовані в Миколаївській області.

Каролино-Бугазьке, с. Затока – 1800,0 м3/добу, Сергіївське, с. Сергіївка – 729,0 м3/добу, Куяльницьке, с. Куяльник – 1385,0 м3/добу, Одеське термальне, м. Одеса – 173,0 м3/добу, Одеське, м. Одеса – 2212,0 м3/добу. Ці джерела розташовані в Одеській області.

Миргородське, м. Миргород, Полтавська область – 2127,0 м3/добу. Ново-Збручанське, с. Гусятин, ,Тернопільська область – 152,0 м3/добу. Березівське, м. Дергачі, Харківська область – 1065,0 м3/добу. Збручанське, м. Сатанов – 257,0 м3/добу, Маківське, м. Маків – 103,0 м3/добу. Ці родовища розташовані у Хмельницькій області.

На Закарпатті мінеральні води, що мають лікувальний потенціал та використовуються в медицині, представлені 62 основними родовищами. 19% всіх родовищ мінеральних вод України – це родовища Закарпатської області. Мінеральні води Закарпаття практично не представлені якимись «унікальними» видами вод, їх можна віднести до певних загальноприйнятих видів та класів вод.

Причому якщо в цілому по Україні більшу частину складають сульфатні та хлоридні натрієві води, то в Закарпатті більшість вод вуглекислі гідрокарбонатні натрієві та різноманітні інші види гідрокарбонатних вод.

В залежності від певних геологічних умов мінеральні води набувають тих чи інших фізико-хімічних властивостей. З економічної точки зору розміщення мінеральних вод може бути корисним не лише для оздоровлення, а і для розвитку туризму у відповідних районах, оскільки наявність різноманітних родовищ мінеральних вод може приваблювати туристів та заохочувати їх в тому числі і до зеленого туризму. В цьому аспекті важливою є цінова доступність мінеральних вод [92, с.31-32].

Для економіки області багаті запаси та різноманіття мінеральних вод мають надзвичайно велике значення. Враховуючи перспективи їх використання, вже на даний момент можна говорити про розвиток п’яти основних курортних зон області. Ці зони розміщені в долинах таких річок, як Ріка, Теребля, Тиса, Латориця, Уж. До першої умовної зони належить 75 джерел мінеральних вод типу Боржомі. Це Воловецький, Свалявський та Мукачівський райони. Місця родовищ Полянське, Плосківське, Лужанське, Нелипінське, Стройнівське, Пасицьке, Новополянське, на основі яких працюють такі курортно-оздоровчі заклади, як «Поляна», «Квітка Полонини», «Кришталеве джерело» та ін.

В другій зоні знаходяться родовища Хустського, Тячівського, Берегівського та Іршавського районів. В селах Теребля, Шаян, Драгово та багатьох інших знаходиться 141 джерело мінеральних вод. В цьому регіоні функціонують такі оздоровчі заклади, як «Чорна вода», «Шаян», «Тиса». В цих джерелах у перспективі можливо створювати санаторно-оздоровчі заклади на 3 тис. місць для лікування різноманітних хвороб.

Наступна зона розташована в долині ріки Уж, де знаходяться родовища мінеральних вод типу Нафтусі, Есентуки, Нарзан. В цій зоні знаходяться 55 джерел в таких селах, як Зарічево, Сіль, Ужок та ін., а також у самому Ужгороді. На базі цих джерел функціонує дитяча клінічна лікарня.

Запаси мінеральних вод у цій зоні дозволяють організовувати санаторно-курортні заклади на 3 тис. місць.

До наступної зони належать мінеральні води Міжгірського району. Джерела знаходяться у таких селах, як Сойми, Вучкове, Колочава, Келичин, Майдан та ін. Там працює лише один санаторно-оздоровчий заклад «Верховина» на 400 місць, але запаси мінеральних вод дозволяють створити заклади на 8-10 тис. місць.

Остання зона містить вуглекислі мінеральні води джерел міста Рахів, сіл Кваси, Богдан, Кобилецька Поляна, Білина. В цей зоні існує санаторно-оздоровчий заклад під назвою «Гірська Тиса» на 300 місць, але потенціал дозволяє створювати заклади на 3 тис. місць. Запаси мінеральних вод використовуються лише частково, в основному у селі Кваси. При цьому інші надзвичайно цінні мінеральні води такі, як мінеральна вода села Білин або Кобилецька Поляна, майже не використовуються.

Деякі підприємства з розливу мінеральних вод входять до складу санаторіїв, тому доцільно розглянути й їх резерви. Санаторій «Поляна» має затверджені запаси мінеральної води у розмірі 329 м3 на добу та потужність – 600 ліжок. Санаторій «Сонячне Закарпаття» має затверджені запаси мінеральної води у розмірі 188 м3 на добу та потужність – 560 ліжок. Перелік родовищ мінеральних вод, на базі яких працюють санаторно-курортні заклади Закарпаття, наведені в таблиці 2.2 [151, с.171-172].

Таблиця 2.2 Список родовищ мінеральних вод, на базі яких функціонують санаторно-курортні заклади Закарпаття, і перспектива їх розширення [151. с.170]

Санаторій «Квітка Полонини» має затверджені запаси мінеральної води у розмірі 286 м3 на добу та потужність – 400 ліжок. Санаторій «Поляна» має затверджені запаси мінеральної води у розмірі 329 м3 на добу та потужність – 600 ліжок. Санаторій «Шаян» має затверджені запаси мінеральної води у розмірі 251 м3 на добу та потужність – 450 ліжок. Санаторій «Верховина» має затверджені запаси мінеральної води у розмірі 590 м3 на добу та потужність – 400 ліжок. Санаторій «Гірська Тиса» має затверджені запаси мінеральної води у розмірі 302 м3 на добу та потужність – 400 ліжок. Санаторій «Синяк» має затверджені запаси мінеральної води у розмірі 90 м3 на добу та потужність – 450 ліжок. Санаторій «Карпати» має затверджені запаси мінеральної води у розмірі 60 м3 на добу та потужність – 650 ліжок. Санаторій «Кооператор» має затверджені запаси мінеральної води у розмірі 100 м3 на добу та потужність – 100 ліжок. Келечин має затверджені запаси мінеральної води у розмірі 502 м3 на добу. Разом затверджені запаси мінеральної води у здравницях складають 2698 м3 на добу та мають потужність – 4000 ліжок.

Надзвичайно важливими є розливні мінеральні води. Всього в Україні для розливу використовується 360 різноманітних мінеральних вод. 210 з них є природно-столовими водами, а лікувально-столовими лише 150. Склад лікувально-столових вод: 34% сульфатні, 11% гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, 6% гідрокарбонатні натрієві, 31% хлоридні натрієві, 14% слабомінералізовані (містять біологічно активні елементі), 3% нарзан.

На Закарпатті також існує велика кількість джерел мінеральних вод, що придатні для розливу (додаток Б [92, с.42-43] ).

Розливна мінеральна вода Поляна Квасова є гідрокарбонатною натрієвою борною та відноситься до Поляно-Квасівського типу. Поляна Купіль є гідрокарбонатною натрієвою борною та також відноситься до Поляно-Квасівського типу. Лужанська-7 є гідрокарбонатною натрієвою борною та відноситься до типу Віші. Лужанська є гідрокарбонатною натрієвою та відноситься до Боржомського типу. Плосківська є гідрокарбонатною натрієвою борною та відноситься до Боржомського типу. Неліпинська є гідрокарбонатною натрієвою та відноситься до Боржомського типу. Свалява є гідрокарбонатною натрієвою борною та відноситься до Боржомського типу. Шаянська є гідрокарбонатною натрієвою кремнистою та відноситься до Диліжанського типу. Сойми є хлоридно-гідрокарбонатною натрієво-кальцієвою та відноситься до Джавського типу. Драгівська є хлоридно-гідрокарбонатною натрієвою борною та відноситься до Джавського типу.

Яворницька є хлоридна кальцієво-натрієвою змішаного складу та відноситься до типу Арзні. Шаянська-1 є хлоридно-гідрокарбонатною натрієвою та відноситься до типу Єсентуки. Келечинська є гідрокарбонатною магнієво-кальцієвою натрієво-кальцієвою залізистою та відноситься до Келечинського типу.

Едельвейс є гідрокарбонатною магнієво-кальцієвою натрієво-кальцієвою залізистою та відноситься до Келечинського типу.

Пастільська є гідрокарбонатною магнієво-кальцієвою натрієво-кальцієвою залізистою та відноситься до Келечинського типу.

Ужгородська є хлоридною гідрокарбонатною кальцієво-магнієво-натрієвою кремнистою залізистою та відноситься до Ужгородського типу. Радванка є хлоридною гідрокарбонатною кальцієво-магнієво-натрієвою кремнистою залізистою та відноситься до Ужгородського типу. Нарцис є хлоридною кальцієво-натрієвою кремнистою та відноситься до Тбіліського типу. Карпатська Купіль є гідрокарбонатною натрієвою та відноситься до Тбіліського типу. Тересвянська є гідрокарбонатною натрієвою та відноситься до Тбіліського типу. Рахівська є гідрокарбонатною кальцієвою та відноситься до Тбіліського типу.

Наявність на території України і Закарпатської області мінеральних вод, особливо у поєднанні з іншими природними факторами, стала одним зі стратегічних факторів розвитку бізнесу, предметом якого є використання запасів мінеральних вод [111].

Слід підкреслити, що споживання мінеральної води є показником культури населення країни. В цьому контексті важливим є також показник середньорічного вжитку мінеральної води на душу населення, аналіз якого за різними країнами свідчить про традиції, а, відповідно, й культуру споживання цього продукту.

Дані стосовно низки закордонних країн наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Середньорічний вжиток мінеральної води на душу населення у країнах Європи, США, Росії та Україні [85]

Регулярних та достовірних даних про цей показник за останні роки немає, тому показники взяті за 2003 рік.

Як видно з таблиці 2.3, середньорічний вжиток мінеральної води на душу населення у Італії становив 203 літри, у Франції – 149 літрів, У Бельгії – 145 літрів, у Німеччині – 129,1 літра, у Іспанії – 126 літрів, у Швейцарії – 110 літрів, у Росії – 100 літрів, у США – 97,5 літрів, у Португалії – 92 літри, у Канаді – 61,4 літра, у Греції – 57 літрів, в Угорщині – 55 літрів, в Україні – 37,9 літра, у Великобританії – 34 літри.

За даними Держкомстату в Росії у даний час зареєстровано понад 700 найменувань мінеральної води. З них близько 100 марок добувають на Північному Кавказі, де розташована третина всіх розвіданих запасів російської мінеральної води. Саме тут розливаються найвідоміші ще з радянських часів марки мінеральної води, такі, як "Єсентуки" та "Нарзан". Всього на даний момент в Росії експлуатується понад 400 родовищ мінеральних вод [127].