2.2. Тенденції функціонування та розвитку підприємств Закарпатської області з виробництва мінеральної води

Мікловда В.П., Брітченко І.Г.,
Кубіній Н.Ю., Дідович Ю.О.

Закарпаття має великий природно-рекреаційний і курортний потенціал. Одним з основних рекреаційних ресурсів області є мінеральні та термальні води. Виявлено і досліджено понад 360 різних за хімічним складом та лікувальними властивостями джерел мінеральних вод, які не поступаються за якісними показниками відомим водам Кавказу, Чехії, Польщі, Франції.

Мінеральні води джерел Закарпаття широко використовуються не тільки в лікувальних закладах, а й розливаються підприємницькими структурами та використовуються населенням як лікувальні або столові. Наявність мікроелементів у складі мінеральних вод, зокрема, гідрокарбонату натрію, кремнієвої кислоти, бору, дає повне право віднести їх родовища до унікальних, а їх воду до високоефективної і цінної при використанні для лікування та профілактики захворювань травного тракту, обміну речовин, системи виділення. На даний час виробляються добре відомі споживачам такі типи вод: “Лужанська”, “Поляна Купель”, “Плосківська”, “Поляна Квасова”, “Шаянська”.

У 2010 р. видано 33 спеціальні дозволи (ліцензії) на користування родовищами мінеральних вод, з них 9 – на геологічне вивчення (у тому числі дослідно-промислову розробку) та 24 – на експлуатацію.

Станом на 1 січня 2011р. в ЄДРПОУ налічувалось 74 суб’єкти, що розташовані в Закарпатській області і основним видом діяльності яких зареєстровано виробництво мінеральних вод та безалкогольних напоїв.

Динаміка кількості зареєстрованих підприємств та тих, які здійснювали виробництво за даним видом діяльності, за останні шість років виглядає наступним чином (рис. 2.2).

Дані рисунку 2.2 дозволяють зробити висновок, що спостерігається тенденція до зменшення як кількості зареєстрованих суб’єктів бізнесу у сфері виробництва безалкогольних напоїв в області, так і кількості суб’єктів, які здійснюють діяльність.

Якщо у 2005 році було зареєстровано 76 суб’єктів, то у 2010 – 74, тобто на 2,7 процента менше. Аналогічна тенденція спостерігається стосовно діючих суб’єктів підприємницької діяльності: спостерігається скорочення кількості діючих підприємств з 28 до 25 одиниць, тобто на 10,1 процента.

Частка діючих суб’єктів у складі зареєстрованих у 2005 році займала 36,8 процента, у 2010 році – 33,8. Це свідчить про невідповідність заявлених намірів щодо діяльності підприємств при реєстрації бізнесу реальним умовам втілення їх на практиці.

Ця тенденція виникла також внаслідок обструкцій, які потрібно долати при отриманні ліцензій на виробництво.

Упродовж 2000 – 2007 рр. у харчовій промисловості спостерігався приріст промислового виробництва. Однак кризові явища, які мали місце в економіці країни, не могли не позначитися на підприємствах з виробництва продуктів харчування та напоїв. Так, у 2008 – 2010 рр. допущено спад обсягів виробництва і на підприємствах з розливу мінеральних вод.

Динаміка обсягу виробництва напоїв, в тому числі безалкогольних, на підприємствах Закарпатської області показана на рис. 2.3.

Примітка. Розрахунок індексів за 2006 – 2008 рр. здійснювався ланцюговим методом на підставі помісячних індексів, обчислених за даними підприємств про вартість виробленої продукції за місяць у порівняних цінах. Індекси, починаючи з 2009 р., розраховані за новою методологією. Цей розрахунок базується на даних про динаміку виробництва за постійним набором товарів-представників та структури валової доданої вартості за базисний рік (за базисний прийнято 2007 р.).

У 2010 році, порівняно з 2009 р., суттєво зменшено виробництво газованих вод, квасу, мінеральних вод з додаванням цукру. Водночас вироблено більше на 26,1% непідсолоджених неароматизованих вод, на 20,8% – негазованих мінеральних вод, на 10,2% – газованих мінеральних вод.

Найпотужнішими за обсягами розливу мінеральної води за період проведеного дослідження визначені ВАТ “Свалявські мінеральні води”, ТОВ “Аква”, ТОВ “Плосківський завод мінеральних вод”, ТОВ “Шаян”, ТОВ “Алекс”. Виробництво мінеральних вод та безалкогольних напоїв наведено у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Виробництво мінеральних вод та безалкогольних напоїв підприємствами Закарпатської області у 2006 – 2010 роках (тис. дал) [72]

1 Відповідно до Закону України “Про державну статистику” інформація конфіденційна.

У структурі реалізації напоїв третина відпущеної продукції належить підприємствам з виробництва мінеральних вод та безалкогольних напоїв. За 2010 р. ними реалізовано продукції на суму 190,2 млн. грн.

Динаміка обсягу виробництва мінеральних вод та безалкогольних напоїв наведена на рис. 2.4.

Якщо у 2005 році було реалізовано продукції на 70,7 млн. грн., у 2010 – вже на 190,2 млн. грн., тобто темп зростання складає 269 процентів.

Частка у виробництві напоїв збільшилася за означений період з 23,4 процента до 33,3.

Головним ринком збуту мінеральних вод є територія України. В основному продукція реалізовується через торгову мережу магазинів Закарпатської області, Києва, Одеси, Львова, Харкова, Дніпропетровська, частково іде на експорт в Російську Федерацію, Білорусь, Канаду, США, Угорщину та Словаччину.

У 2010 р. витрати на реалізацію продукції (товарів, послуг) підприємствами з виробництва мінеральних вод та безалкогольних напоїв склали 159,1 млн. грн.

Структура операційних витрат зафіксована на рис. 2.5.

Операційні витрати, що пов’язані безпосередньо з виробництвом мінеральних вод, у 2010 році склали 153, 4 млн. грн. Інші – 5,6 млн. операційних витрат припадають на вартість товарів, придбаних для перепродажу.

Найбільшу частку серед операційних витрат займають матеріальні витрати, які склали у 2010 році 106,5 млн. грн. На другому місті – інші операційні витрати – 22,5 млн. грн. Витрати на оплату праці досягли у 2010 році 14,4 млн. грн. Відрахування на соціальні заходи складають 5,1 млн. грн., амортизація – 5,0 млн. грн.

Важливим напрямом ефективного управління діяльністю підприємства виступає контроль динаміки окремих видів операційних витрат.

Зміни обсягів матеріальних витрат на підприємствах з виробництва мінеральної води у Закарпатській області за період з 2006 по 2010 роки показані на рис. 2.6.

Матеріальні витрати збільшилися за п’ять років на 40,0 млн. грн., тобто темп приросту за даний період склав 61 %.

Витрати на оплату праці також мають тенденцію до зростання. Динаміка показана на рис. 2.7.

Витрати на оплату праці у 2006 році складали 8,4 млн. грн, у 2010 – 14,1 млн. грн., тобто абсолютний приріс – 5,7 млн. грн, темп приросту – 67,9%.

Інші операційні витрати збільшилися з 14,1 млн. грн. до 22,5 млн. грн. Динаміка операційних витрат за 2006 – 2010 роки запропонована на рис. 2.8.

Протягом періоду, що аналізується, лише у 2008 році спостерігалося зниження інших операційних витрат у порівнянні з попереднім роком на 599 тис. грн., але у 2009 році приріст за даним економічним елементом складав вже 7,8 млн. грн. В цілому за період з 2006 по 2010 рр. інші операційні витрати збільшилися з 14,1 млн. грн. до 22,5 млн. грн., тобто абсолютний приріст сягає 8,4 млн. грн. або 59,6 %.

Відрахування на соціальні заходи зростають в залежності від витрат на оплату праці та законодавчо встановлених ставок їх нарахування, тому цим економічним елементом на підприємствах можуть управляти лише опосередковано, через політику оплати праці. Але при цьому неможливо не вказати, що їх зростання суттєвим чином впливає на витрати, що пов’язані з операційною діяльністю підприємств. Їх динаміка запропонована на рис. 2.9.

Відрахування на соціальні заходи у 2006 році складали 3,1 млн. грн., а у 2010 – 5,1 млн. грн., абсолютний приріст сягнув 2,0 млн. грн., тобто 64,5 %.

Останнім за розмірами економічним елементом на підприємствах з виробництва мінеральних вод у Закарпатській області виступає економічний елемент «Амортизація». Амортизація у 2006 році складала 4971,7 тис. грн., а у 2010 році – 5010,3 тис. грн., тобто приріст відмічено у розмірі 38, 6 тис. грн., або 0,8 %. Динаміка відображена на рис. 2.10.

Аналіз практики показує, що, виходячи з економічної сутності даного виду витрат, який виникає внаслідок процесу амортизації – (лат. amortizatio – погашення, сплата боргу) – тобто процесу поступового перенесення вартості основних фондів (зарахування її до витрат виробництва чи обігу) у міру їх зношування на виготовлену продукцію і використання цієї вартості для простого або розширеного відтворення зношених засобів праці, її відносне зниження створює фінансові перешкоди для оновлення основних засобів, яке є умовою подальшого стратегічного розвитку підприємств.

Якщо, відповідно до діаграми на рис. 2.5, амортизація складала 3,2 процента від загальної суми операційних витрат, це є негативним явищем, тому що у 2006 році її величина займала 5,1 процента від операційних витрат. Амортизація, на відміну від прибутку, складає чистий грошовий потік і її збільшення сприяє не тільки підвищенню термінів окупності інвестицій в основні засоби, але й створює резерв для впровадження нових інноваційних технологій, які в свою чергу забезпечують стратегічний конкурентний прорив підприємства.

Економічні елементи формують загальну поведінку операційних витрат, які викликають зміну ефективності, що можливо відстежити за даними таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Операційні витрати на одну гривню реалізованої продукції підприємствами з виробництва мінеральної води у Закарпатській області у 2006 – 2010 роках

Розраховано за: [72], [90]

Як свідчать показники таблиці 2.5, на підприємствах з виробництва мінеральних вод у Закарпатській області спостерігається тенденція до збільшення ефективності їх діяльності. Якщо у 2006 році операційні витрати були більше обсягів реалізованої продукції, тобто галузь в цілому в регіоні була збитковою, то у 2010 році операційні витрати на одну гривню реалізованої продукції складали 0,81 гривні.

Серед основних галузей переробної промисловості у 2010 р. більш ніж на третину зросли ціни у виробництві харчових продуктів та напоїв, при 11,5% рік тому. Водночас незначне зростання цін (на 2,4%) відбулося у виробництві мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв. Динаміка цін показана на рис. 2.11.

Як позитивний тренд можемо відмітити збільшення темпів зростання обсягів реалізації продукції при зменшенні чисельності штатних працівників на підприємствах з виробництва мінеральних вод у Закарпатті. Динаміка чисельності штатних працівників за 2006 – 2010 роки викладена на рис. 2.12.

Примітка. До 2009 р. включно дані наведено без урахування найманих працівників статистично малих підприємств і фізичних осіб-підприємців. За 2010 р. дані наведено по підприємствах, установах, організаціях та їхніх відокремлених підрозділах із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб. Безпосереднє співставлення з відповідними даними попередніх років є некоректним.

За підсумками 2010 р. на підприємствах з виробництва мінеральних вод та безалкогольних напоїв чисельність штатних працівників склала 561 особу.

Найбільша кількість штатних працівників галузі регіону припадає на 2007 рік – 960 осіб. Якщо це є позитивним для підприємства, для регіону зменшення зайнятості може призвести до зростання безробіття у регіоні.

Дані таблиці 2.6 надають можливість відстежити поведінку продуктивності праці, яка є одним з факторів підвищення ефективності управління підприємством в цілому.

Таблиця 2.6 Продуктивність праці на підприємствах з виробництва мінеральних вод у Закарпатській області у 2006 – 2010 роках [72]

Дані таблиці 2.6 засвідчують, що у 2007 році при збільшенні чисельності штатних працівників на 10,7 процента, продуктивність праці зросла на 12,1 процента. Починаючи з 2008 року, спостерігається випередження темпів зростання продуктивності праці у порівнянні з темпами зростання обсягів реалізованої продукції, що, безумовно, позитивно впливає на результати роботи галузі.

При аналізі продуктивності праці доцільно враховувати, що прибуток може бути отриманий на основі дії цінового механізму й при зниженні продуктивності праці. Крім цього, зростання продуктивності праці не завжди супроводжується зростаючим прибутком внаслідок помилкової ринкової стратегії підприємства (якщо товар не користується попитом). Тому питання значення продуктивності праці та необхідності її підвищення для забезпечення ефективного функціонування господарюючих суб’єктів набуває особливої актуальності сьогодні. Продуктивність праці залежить від технічних факторів та від організації праці, яка зумовлює ефективність використання робочого часу. Тому при аналізі ефективності діяльності підприємств враховують, що на продуктивність праці впливає рівень використання робочого часу на підприємстві. В таблиці 2.7 відображено результати розрахунків показника, який означає кількість людино-годин, відпрацьованих одним штатним працівником.

Таблиця 2.7 Використання робочого часу на підприємствах з виробництва мінеральних вод у Закарпатській області [72]

В цілому даний індикатор має тенденцію до зниження. У 2006 році одним штатним працівником було відпрацьовано 1,7 тис. людино-годин, у 2010 – 1,6 тис. людино-годин. Це доводить, що обсяги продукції зростають на підприємствах за рахунок інтенсивного фактора, що безумовно відображає високий рівень управління працею.

За 2010 р. штатним працівникам галузі нараховано фонд заробітної плати в сумі 9836,8 тис. грн. Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника у 2010 р. становила 1461,2 грн., що на 5,2% більше від показника по харчовій промисловості та на 18,8% менше, ніж у промисловості в цілому.

Дані таблиці 2.8 дозволяють зробити висновок, що одна з основних економічних категорій – коефіцієнт випередження темпів зростання продуктивності праці – у порівнянні з темпами зростання середньої заробітної плати на підприємствах з виробництва мінеральних вод більше одиниці.

Таблиця 2.8 Коефіцієнт випередження темпів зростання продуктивності праці у порівнянні з середньою заробітною платою

Розраховано за: [72], [90].

Коефіцієнт випередження є важливою економічною категорією, за допомогою якої визначаються шляхи підвищення ефективності підприємств регіону та області в цілому. Коефіцієнт випередження дозволяє показує, на скільки потрібно збільшити обсяги виробництва, щоб відбувалося покриття грошової маси товарами, що пропонуються регіональним ринком.

Лише у 2007 році даний показник був менше за 1, що означало непомірне зростання заробітної плати персоналу підприємств.

Узагальнення та характеристика витрат на відтворення людського капіталу наведені в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 Характеристика витрат на формування людського капіталу [113]

Одним із важливих показників діяльності підприємств є енергоозброєність виробничого процесу, яка характеризується складом і потужністю енергетичного обладнання і кількістю спожитої електроенергії. За енергетичною оснащеністю підприємства з виробництва мінеральних вод та безалкогольних напоїв посідають перше місце серед виробників продуктів харчування та напоїв. Структура енергетичної потужності показана на рис. 2.13.

У 2010 р. підприємствами цього виду діяльності, що відносяться до великих та середніх, спожито 7045 тис. кВт-год електроенергії, що становить третину загальної кількості спожитої електроенергії у харчовій промисловості.

Майже чверть енергетичного обладнання харчової промисловості зосереджено на підприємствах з виробництва мінеральних вод та безалкогольних напоїв. Потужність енергетичного обладнання склала 5,8 тис.кВт.

Наявні резерви для видобутку мінеральних вод в області, не використовуються в достатній мірі. Зокрема через відсутність ліцензії не використовується свердловина №5-к Полянського родовища, свердловина №5-р Оленівського родовища, свердловини №20 і 21 Неліпинського родовища, Гірськотисянське родовище. Все ще проблематичним залишається питання затвердження зон санітарної охорони Голубинського родовища (ліцензіати ДП “Санаторій “Квітка Полонини”, ТОВ “Маргіт”, ЗАТ “Кришталеве джерело”).

Поряд з цим і надалі залишається актуальним розширення та ефективне використання ресурсів питних, мінеральних та термальних вод області. Зокрема Драгівське родовище мінеральних вод використовується тільки на 5%, Сойминське використовується менше, ніж на відсоток, Дравецьке родовище в цьому році взагалі майже не використовувалось.

Отже область володіє значно більшими можливостями використання та виробництва мінеральних вод. Недосконалість та часта зміна чинного законодавства з питань надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами призвели до втрати часу на проведення геологорозвідувальних робіт. Як наслідок побудовані заводи не використовують потужності з розливу мінеральної води, відновлені санаторії не мають права її використовувати для лікування, втрачаються робочі місця та податки.

Ефективне використання потенціалу підприємств з виробництва мінеральних вод у Закарпатській області дозволяє збільшити прибутковість підприємств. В таблиці 2.10 розраховано динаміку чистого прибутку, який припадає на один суб’єкт підприємницької діяльності.

Таблиця 2.10 Чистий прибуток та кількість діючих суб’єктів підприємницької діяльності з виробництва мінеральних вод*

*Розраховано за: [72]

Якщо у 2006 році в середньому один суб’єкт підприємницької діяльності отримав 42,1 тис. грн. чистого прибутку, то у 2010 році – 338,2. Це є підтвердженням застосування сучасних управлінських технологій на підприємствах галузі і підготовкою до впровадження методів стратегічного управління.

Перед суспільством в усі часи виникала проблема ефективного використання природних ресурсів та проблема управління ними, вирішення якої давало б змогу максимально задовольнити матеріальні і духовні потреби людини. Тому в області діяльність підприємств з виробництва мінеральних вод пов’язана з активністю регіональних організацій із забезпечення раціонального природокористування.

Одним з основних шляхів економії природних ресурсів є чітке функціонування механізму охорони довкілля і раціоналізації природо-користування.

Механізм господарювання у цій сфері являє собою систему заходів з управління, екологічного законодавства та економічного стимулювання, спрямовану на раціональне природокористування (див. рис. 2.14).

Структурним елементом господарського механізму раціонального природокористування є система управління. Вона має забезпечувати виконання таких функцій управління сферою природокористування, як організація, регулювання, контроль, прогнозування, облік, експертиза, нагляд та ін. Лише за умови виконання цих функцій у необхідному обсязі відповідна організаційна система може розглядатися як така, що здатна управляти.

Державне управління в царині охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради народних депутатів та їхні виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціальні уповноважені на те державні органи з питань охорони природного середовища та використання природних ресурсів. Державному регулюванню підлягають, передусім, стан навколишнього середовища, тобто сукупність природних і природно-соціальних умов і процесів, природні ресурси, як залучені до господарського обігу, так і ті, що на цей час не використовуються в народному господарстві (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліси та інші природні комплекси).

Природні ресурси на земній кулі розміщуються вкрай нерівномірно. Не тільки окремі країни, а й великі регіони різняться за рівнем забезпеченості певними ресурсами.

Таким чином, Західна Україна відрізняється від інших регіонів країни наявністю великої кількості гідромінеральних ресурсів, зокрема – мінеральних вод, які широко й ефективно використовуються у Закарпатській, Львівській, Полтавській, Вінницькій, Тернопільській та інших областях. Внаслідок цього на цих територіях сконцентровано виробництво мінеральних напоїв.

Закарпатська область характеризується тим, що підприємства з виробництва мінеральних напоїв розташовані біля санаторно-курортних установ і, як правило, об’єднані з останніми спільними інвесторами, використовують однакові ресурси, маневрують технічним персоналом.

Десятиріччями система санаторно-курортних закладів розвивалась в межах державної системи охорони здоров’я, її послуги були соціально орієнтованими і достатньо дешевими для громадян (за рахунок фонду соціального страхування та інших джерел фінансування). Але недостатньо розвинена матеріально-технічна база галузі, її низька пропускна спроможність і застаріле обладнання, навіть при високій кваліфікації персоналу і досконалості методик профілактики та лікування, робила санаторно-курортні заклади важкодоступними для більшості населення [74].

У зв’язку з розпадом СРСР ситуація в санаторно-курортній галузі різко погіршилася. За роки самостійності України санаторно-курортній системі практично не приділялася увага з боку держави. Відсутність бюджетного фінансування призвела до згортання низки державних програм. Всі спеціалізовані санаторії були зорієнтовані, в основному, на сезонний характер роботи, при цьому багато з них згорнули свої лікувальні бази і почали переходити в розряд закладів відпочинку з низьким рівнем сервісного обслуговування. Через відсутність контролю почали з’являтися нові заклади (бази відпочинку з лікуванням, центри здоров’я і т.д.), що мають слабку медичну базу і некваліфікований персонал.

В умовах трансформаційних ринкових зрушень дається взнаки низька конкурентоспроможність послуг підприємств курортно-рекреаційного комплексу.

Виникає проблема масового оздоровлення населення та формування стабільної системи захисту здоров’я суспільства, і її вирішення стає одним з головних стратегічних завдань національної політики України [144].

Сучасні проблеми санаторно-курортної галузі в країні зумовлені відсутністю досконалого економічного механізму її діяльності, незабезпеченням комплексного розвитку курортних територій, зношеністю основних фондів, практичною відсутністю інвестицій, неефективним маркетингом, низьким рівнем менеджменту, неналежним обслуговуванням в санаторно-курортних закладах.

Отже, санаторно-курортна галузь потребує реформування, яке повинне базуватися, з одного боку, на удосконаленні фінансово-економічних механізмів відтворення курортно-рекреаційного потенціалу, створенні доступного та ефективного ринку санаторно-курортних та оздоровчих послуг для максимального задоволення потреб населення, з іншого – на проведенні роздержавлення та приватизації санаторно-курортних закладів, заохочення конкуренції та оптимізації управління цими закладами.

Основними завданнями реформування санаторно-курортної галузі є задоволення попиту населення на конкретні види санаторно-курортних послуг та поліпшення їх якості, комфорту, збереження та раціональне використання природних лікувальних ресурсів, підвищення рентабельності, а також подолання існуючих сьогодні проблем санаторно-курортної галузі.

Ці проблеми можливо вирішити через:

– сприяння заохоченню інвестицій в курортно-рекреаційну та туристичну сфери;

– оновлення основних фондів санаторіїв, які знаходяться в державній власності;

– підтримку приватних санаторіїв з боку держави;

– поліпшення якості надання курортно-рекреаційних та туристичних послуг (за рахунок підбору висококваліфікованих фахівців);

– надання рекреаційними установами максимально розширеної гами оздоровчих, культурно-пізнавальних, відпочинкових, спортивних і туристичних послуг;

– створення багатопрофільних рекреаційних центрів та об’єктів з поєднанням у них оздоровлення, відпочинку, туризму і спорту;

– максимально ефективне використання місцевих природних ресурсів в процесі лікування та оздоровлення населення;

– забезпечення повної інформованості громадян України та іноземців про курортно-рекреаційні можливості України;

– поліпшення стратегії маркетингу та просування санаторно-курортних послуг на внутрішньому і зовнішньому ринках;

– створення розвинутої інфраструктури курортно-рекреаційних територій;

– збільшення кількості відпочиваючих (за рахунок зниження цін і надання путівок за рахунок фонду соціального страхування).

Збільшення місткості, створення комфортності санаторно-курортних закладів позитивно впливатиме на економічне становище населення регіону, де розташована курортна територія, на підвищення зайнятості населення, прискорення розвитку інженерної та соціальної інфраструктури.

Розвиток санаторно-курортних послуг тісно пов’язаний з раціональним використанням природних територій курортів, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для організації відпочинку та оздоровлення, лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. З метою розв’язання зазначених завдань необхідно провести медикобіологічну оцінку якості природних лікувальних ресурсів, а також екологічну та економічну оцінку природних територій курортів як складової частини національного багатства країни.

Більшість курортів має гідромінеральну базу на підставі затверджених запасів. Втім існує значна кількість санаторно-курортних закладів, які використовують природні лікувальні ресурси, стосовно яких не проводилися геологорозвідувальні роботи. З метою оцінки та затвердження запасів гідромінеральних ресурсів для санаторно-курортних закладів, що використовують природні лікувальні ресурси з незатвердженими запасами, необхідно здійснити геологорозвідувальні роботи та провести пошук інших гідромінеральних ресурсів для розширення профілактичних та лікувальних послуг.

Нерівномірний розподіл водовідбору за ділянками і технічна недосконалість свердловин призводять до нераціонального використання мінеральних вод на окремих родовищах.

Відбувається і протилежний процес, коли для вивчення родовищ мінеральних вод та затвердження запасів щодо них витрачено значні кошти, а родовища використовуються не у повному обсязі.

Значна частина родовищ мінеральних вод експлуатується лише для промислового розливу у пляшки. Деякі фасовані мінеральні води доцільно використовувати у санаторно-курортних закладах рекреаційних місцевостей, або у закладах практичної охорони здоров’я регіонів, де згідно з медичним зонуванням існує необхідність їх вживання та профілактичного застосування за нозологічними показниками.

Оцінювання практичного використання мінеральних вод, лікувальних грязей, інших природних лікувальних ресурсів може здійснюватись на підставі моніторингу цих корисних копалин. Результати досліджень дадуть змогу створити кадастр природних лікувальних ресурсів, що у свою чергу буде базисним матеріалом для прогнозних оцінок перспективності природних лікувальних ресурсів.

Попередня оцінка потенціалу природних лікувальних ресурсів дає підстави розраховувати, що Україна має перспективу пожвавлення санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Це могутній потенціал розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення і туризму, які є прибутковими галузями в економіці багатьох країн. А реалізація державної політики у сфері діяльності курортів повинна стати одним з пріоритетних напрямів національної соціальної політики та економіки, одним із важливих і ефективних заходів організації відпочинку, профілактики, запобігання і зниження захворюваності та рівня інвалідності, зміцнення здоров'я населення всіх вікових груп [14].