Свідомість і чуйність

Микола Білик, голова виконкому Пуща-Водицької селищної Ради народних депутатів

Нічний сигнал тривоги по Чорнобильській АЕС поклав початок небувалій, нелегкій боротьбі з бідою, сколихнув тривогу, біль і гордість за найвищі духовні якості людей, що проявляються в годину випробувань.

Стабілізується становище на АЕС, усе помітніше нормалізується життя у прилеглих до неї районах. Але самозаспокоєння немає, і не тільки в епіцентрі подій – повсюдно.

Велика відповідальність за здоров’я людей лягла у зв’язку з минулими подіями на місцеві Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети, де створено спеціальні штаби по наданню допомоги людям із 30-кілометрової зони.

Є на північно-західній околиці Києва відоме всім курортне селище. Тут розташувалися санаторії, профспілкові здравниці, профілакторії для відпочинку робітників та службовців різних підприємств і установ Києва. Це – Пуща-Водиця, оточена зеленню лісів, з озерами і золотавими пляжами. Вона гостинно прийняла дітей і жінок, евакуйованих із зони, прилеглої до району аварії.

Тут, у двох профспілкових санаторіях – імені 1 Травня і «Труд» – розмістилося близько 500 жінок і 618 дітей. Їм надано двомісні палати, проведено медичні огляди, із науково-дослідних інститутів міста запрошено лікарів-спеціалістів, за рекомендаціями яких проводяться медичні спостереження. Мам з маленькими дітьми забезпечили одягом, взуттям, дитячим посудом, пелюшками, іншими необхідними предметами вжитку та побуту.

Харчування дітей молодшого віку здійснюється з молочної кухні Подільського району за графіком, складеним педіатром, старші діти й дорослі харчуються в їдальні. Харчування тут 5-разове. Евакуйованим, відповідно до складених списків, виконком селищної Ради і організація Товариства Червоного Хреста видали одноразову допомогу. Виконком організував виїзди автолавок Подільського універмагу та облспоживспілки з розпродажем речей першої необхідності.

Велика турбота про здоров’я дітей і дорослих лягла не тільки на виконком і штаб, а й безпосередньо на керівників санаторіїв – головних лікарів В.І.Лавринця та П.Ф.Шульженка, на весь медичний персонал. Вони брали найактивнішу, найбезпосереднішу участь у прийомі та розміщенні евакуйованих.

Відразу ж було організовано цілодобові чергування, бригади медичних сестер і лікарів по реєстрації та призначенню медичних оглядів і процедур.

Велику увагу до умов життя і побуту евакуйованих, до стану їхнього здоров’я, прохань, турбот і потреб виявляють партійні і радянські органи району, профспілкові організації. Недавно, приміром, прохання евакуйованих, їхні зауваження і пропозиції стали предметом вимогливої і принципової розмови на бюро райкому партії Подільського району. Не забуто й культурно-масову роботу. Організовано дозвілля евакуйованих, проводяться концерти за участю майстрів мистецв і самодіяльних колективів, вечори відпочинку. Недавно, наприклад, було організовано цікаву зустріч з акторами лялькового театру, які поставили для маленьких глядачів захоплюючий спектакль-казку.

Так, плине час, нормалізується обстановка, життя входить у своє нормальне русло. Мимоволі замислюєшся над високою людською свідомістю, вірою в світле завтра, над чуйністю тих, хто зіткнувся з тяжким випробуванням. Кращі якості радянської людини проявляються сьогодні, зараз, на наших очах.

Вечірній Київ, 24.06.1986 р., № 145 (12760).